“Добре, хоч траву не фарбуємо”

Чому побілка дерев, стовпів і бордюрів є абсолютно безглуздим розтринькуванням коштів, і навіщо це взагалі робиться.

Дивні речі кожної весни відбуваються мало не в кожному населеному пункті як Херсонщини, так і практично всієї України. З настанням теплих днів на вулицях з'являються “озброєні” щітками і ведерками з вапняним розчином люди і для чогось починають фарбувати дерева і бордюри в ядовито білий колір. Чималі гроші платників податків витрачають на це комунальні підприємства, школи, дитсадки, лікувальні заклади. Водночас у жодній іншій європейській країні подібної весняної “традиції” нема й близько. Що не заважає їхнім містам і селам виглядати значно охайніше за наші.

“В процесі урбанізації сільського, переважно українського, етносу виникла за часів СРСР дивна міська традиція: малювати до свят не лише дерева, але й стовпи та бордюри. Без огляду на історичну смерть комунізму цю традицію свято бережуть. І незважаючи на те, що бордюри давно пощерблені, а шкідники так і не призвичаїлися повзати стовпами, напередодні свят декалітри вапна витрачаються на цю безглузду, але вже ритуальну процедуру”, - писав в одному зі своїх есеїв відомий український письменник Юрко Іздрик.

Навіщо ж узагалі їх білити? Ми спробували відшукати відповідь на це запитання, однак наші спроби так і не увінчалися успіхом. Поставило воно в тупик навіть комунальників!

- Я ніколи не задумувався над таким питанням. Усі завжди білили дерева і бордюри, от і ми білимо, - розповів працівник одного з комунальних підприємств області, який попросив не вказувати його імені. - Навіщо білять дерева — можна зрозуміти. Вапно дозволяє вбити грибок і шкідливих комах, що живуть у корі. А бордюри і стовпи, мабуть, фарбують для краси. Або, можливо, щоб п'яні могли знайти за ними дорогу додому і не потрапити під машину.

Нерідко традиція фарбування в біле досягає абсурду. Приміром, днями в соціальних мережах набула популярності фотографія недбавло побілених чи то камінчиків, чи то залишків від бордюра в центрі Каховки. Жодного затишку і красоти подібний “ЖЕК-арт” місту зовсім не додає. Радше навпаки. Адже насправді всі неприродні білі елементи на газонах, в парках і скверах створюють візуальний шум. Часом однієї побілки достатньо, аби зруйнувати затишність будь-якої вулиці і повернути їй потворного “совкового” вигляду.

Як розповів майстер дільниці з благоустрою каховського комунального підприємства “КТП” Сергій Пєстов, виконувати всі ці роботи їх зобов'язує виконавчий комітет міськради. “Ми лише виконуємо його рішення №64 “Про проведення двомісячника по благоустрою та культуроутриманню міста Каховки” від 15 березня 2016 року. Більше ніяких документів або регламенту щодо процедури фарбування бордюрів або стовпів у нас нема”, - зазначив він.

На жаль, назване рішення виконкому теж не дає відповіді на жодне з запитань. У ньому можна дізнатися тільки те, що робиться це “з метою поліпшення санітарного стану та благоустрою території міста” і встановлюється термін на фарбування бордюрів вапняним розчином. А навіщо ж тоді біляться дерева і стовпи? Чому біляться тополі і каштани, а берези, ялинки і платані — ні? І де вказано, що їх треба розмальовувати саме вапняним розчином і саме в білий колір, а не синій чи зелений? І якщо вапно справді захищає дерева від шкідників, то чому ніхто не білить зелені насадження в лісі, і чому шкідники, які дуже бояться вапна, закінчуються з географічними кордонами України і країн колишнього СРСР?

- Побілені дерева і стовпи для нас є символом наведеного порядку, - пояснює міський голова Таврійська Микола Різак. - Ми ж хочемо, щоб наше місто, вулиця або двір виглядали охайними? Тож побілка це не просто побілка. Перед нею проводиться прибирання всього бруду, що накопичився за зиму. Нам же хочеться навесні більше світла! А білі бордюри і дерева — це просто підведена риска після уборки території. Саме це і називається побілкою.

- Фарбування вапняним розчином ні від яких шкідників дерева не захищає. Існує безліч інших методів захисту рослин, і побілка точно не входить в їх число, - констатує директор державного підприємства “Каховське лісове господарство” Микола Мамроцький. - Як на мене, питання фарбування чогось у білий колір на території міста є, радше, питанням суто естетичним. Але добре, що хоч траву не фарбують.

Як стверджують журналісти київського видання “Хмарочос”, традиція фарбувати у білий колір дерева і елементи міського благоустрою походить з радянської армії. Саме там уперше з'явилася справжня любов до побілки бордюрів і стовпів, бо це, мовляв, створює ілюзію доглянутості і “вічного параду”. “Крім того, це може розглядатись, як спосіб зайняти чимось солдатів та привчити їх до дисципліни. Пізніше білі дерева стали обов’язковим атрибутом радянських суботників навесні у містах, звідки й стали вважатись нормою та перекочували у свідомість громадян, як абсолютно нормальне щорічне явище”, - зазначають автори матеріалу“Чому білити бордюри — це ледача радянська практика?”

Як бачимо, побілка є безглуздою справою, на яку витрачаються чималі кошти і зусилля. Замість того, щоб робити нормальні бордюри, якісні клумби і нормальне мощення на тротуарах, замість того, щоб доглядати за деревами так, аби їх не знищували шкідники керівники практично кожної громади Херсонщини (та й України загалом) заохочують комунальників до неефективної імітації своєї роботи. “Головне, щоб було побілено”, а там хоч трава не расти.

Мимоволі згадується епізод з “Аліси в країні Див” Льюїса Керрола, персонажі якої фарбували троянди в червоний колір, бо помилково висадили білі. Тож, мабуть, таки добре, що у нас не здогадалися фарбувати щовесни хоча б квіти і траву...

Фото автора і з сторінки https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1107331172657033&set=pcb.1185299101502844&type=3&relevant_count=2

надруковано в газеті "Новий день" №19 від 4 травня 2016 року

Подайте бідному лікарю!

Поки держава декларує рішучу боротьбу з усіма проявами корупції, самі державні структури всіляко заохочують своїх підлеглих брати гроші у конвертах.

Кинутим напризволяще з січня 2015 року виявилося поліклінічне відділення відділкової лікарні станції Херсон державного підприємства "Одеська залізниця" "Укрзалізниці". Через відсутність фінансування в установі вже неодноразово виключали електроенергію. З січня тривають перебої з виплатою заробітної плати 54 співробітникам відділення.

Про цю відомчу установу відповідальні особи кількох міністерств - Міністерства інфраструктури і Міністерства фінансів просто забули. «Це стало зрозуміло, тільки коли почався новий бюджетний рік», - відзначив міський голова Нової Каховки Володимир Коваленко. «Наприкінці минулого року вийшов закон про бюджет, який визначив передачу закладів відомчого підпорядкування на рівень місцевих громад, аби не дублювати одні й ті самі функції різними установами, - пояснила заступниця директора департаменту охорони здоров’я Херсонської облдержадміністрації Ліна Бондарева.

Першу і єдину в цьому році зарплату працівники поліклінічного відділення завдяки втручанню Новокаховської міськради отримали в квітні - одразу за перший квартал. Нині заборгованість по зарплаті вже сягає 4 місяці. І перспективи її отримання досить туманні.

Щоб і надалі фінансуватися з місцевого бюджету, дану установу необхідно передати в підпорядкування органу місцевого самоврядування. Для цього "Одеська залізниця" має передати її на баланс Херсонської обласної ради, а потім уже остання повинна "спустити" Таврійській міській або Новокаховській міській раді. Поки ж цього не сталося, досі відповідальним за виплату зарплати залишається саме "Одеська залізниця", якій медичний заклад досі підпорядковано.

Як виживають у цій ситуації медики - самому Богу відомо. Водночас вони зізнаються, що не відмовляються від "подарунків", які іноді приносять пацієнти. "Жити на щось потрібно", - так пояснюють вони.

Нині українська влада на всіх рівнях - від Міністерства охорони здоров*я до прем*єр-міністра заявляють про рішучу боротьбу з корупцією. Однак катастрофічно низькі зарплати (чиновники, лікарі і освітяни на місцях отримують нині лише біля 100 євро на місяць, а в більшості випадків навіть 40-50 євро), а часом взагалі її повна відсутність - як у випадку з поліклінічним відділенням станції Херсон у Таврійську, - свідчать про зовсім протилежне. 

Оскільки прогодувати родину на 40 євро на місяць або взагалі не маючи жодної копійки фізично неможливо, виходить, що сама держава всіляко спонукає працівників бюджетної сфери брати "подарунки" і хабарі.