Газова підніжка від окупантів

Вкравши український газ, і в лютий мороз залишивши тисячі жителів Генічеська без опалення російська влада вкотре продемонструвала, що не збирається змінювати свою агресивну політику щодо України. Проте не меншу небезпеку для регіону несе неадекватна реакція на “газову кризу” й української влади.

«Спасибо Путину, он пообещал и дал газ. А так сидели и замерзали бы», - говорить на камеру схожий на класичного алкоголіка “житель Генічеська”. Моторошні сюжети про замерзаюче українське місто 5 січня заполонили всі центральні російські телеканали. В них повідомлялося, що з проханням забезпечити поставки газу міський голова Генічеська Олександр Тулупов звернувся ледь не до самого Президента РФ Володимира Путіна, після чого той “виходячи з гуманітарних міркувань” доручив “допомогти” українському місту.

Газу - труба

- Два дні ми сиділи взагалі без газу, - розповіла “Новому дню” жителька Генічеська Зоя Володимирівна. - В моїй п'ятиповерхівці перебої з ним бувають практично кожної зими. Тож нічого особливо нового, але зараз мене просто шокувала реакція людей. Навіть знайома мені сказала: “ Зоя, бачила, що Путін нам газ дав?” А я їй: “Таня, ти що, з глузду з'їхала? До чого тут Путін? Та й Росія сама б краще Криму електроенергію нарешті дала, там своїх проблем вистачає!

- Наші вихованці не мерзли, нормальну температуру в чергових групах ми підтримували, але в будинку, в якому я мешкаю, газу не було 2 дні. Температура в кімнатах опустилася до +9, - говорить завідувач генічеського дитсадку “Казка” Зоя Омельяненко. - Проте ніякої паніки  у мене не було, адже за мною стоїть колектив. Та й паніка нічим тут не зарадить.

Сам Олександр Тулупов заявив, що не звертався ні до Путіна, ні до будь-кого з російського чи кримського окупаційного керівництва. “Я мав розмову з цього приводу тільки з міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадієм Зубком і його заступником Едуардом Кругляком. Саме на цьому рівні, я вважаю, нам вдалося вирішити проблему. І вже 5 січня місто було повністю з газом”, - пояснив він.

Приблизно 2200 генічан — переважно мешканців багатоповерхівок — перестали отримувати газ якраз під час лютих морозів, 2 січня. Зупинилися опалювальні газові котли і в центральній районній лікарні. За версією російських телепропагандистів, відвернути лихо вдалося виключно завдяки Путіну. Проте в жодному з їх сюжетів не було жодної краплі правди. Яка полягала в тому, що саме через дії російських окупантів в анексованому Криму геничани залишилися без газу.

- 2 січня ми насправді зіштовхнулися вже з наслідками “газової проблеми”, яка виникла ще 2 роки тому, коли внаслідок окупації Криму Генічеський район був від'єднаний від єдиної газотранспортної системи України, - коментує перший заступник голови Генічеської райдержадміністрації Олексій Сищенко.

Про те, чим загрожує геничанам ця ситуація ми  повідомляли ще у 2014 році. Адже районний центр разом із селами на Арабатській Стрілці завжди входив до газотранспортної системи Криму. Тупикова гілка газопроводу Генічеського району отримувала блакитне паливо зі Стрілкового газового родовища. В теплу пору року надлишки газу закачувалися до Глібовського підземного газосховища на території Криму, а взимку “поверталися” до Генічеська. Після анексії півострова використовувати Глібовське ПГС для зберігання і транспортування блакитного палива зі Стрілкового стало фізично неможливим.

-   У травні 2015 року кримська окупаційна влада відмовилася приймати надлишки нашого газу і перекрила засувку. А з настанням сильних морозів тиск у газогоні почав стрімко падати. І в першу чергу постраждали споживачі в найвіддаленіших його точках. Причому, якби ми відключили від газопостачання Щасливцеве і Стрілкове, це б не врятувало мешканців багатоповерхівок з мікрорайону в райцентрі, - додав Олексій Сищенко. - Більше того, коли 5 січня  газопостачання  було відновлене, вийшла з ладу газорозподільча станція в Щасливцевому. Я стільки матюччя наслухався від обурених жителів цього села! Вони вимагали терміново “включити” їм газ і не зважали на те, що в Генічеську люди 2 доби сиділи без нього. Але в той же день проблему в селі вдалося вирішити.

До чого тут “Хунта”

Відверто агресивні і брехливі сюжети навколо “газової кризи” в російських ЗМІ в Україні викликали миттєву реакцію. Мер Генічеська став героєм численних анекдотів і інтернет-жартів. До несподіваної слави новообраний міський голова ставиться з гумором. “Для нас головне, що місто отримало газ. А такий піар я сприйняв як благословіння. Адже він тільки додав популярності і слави нашому місту”, - зізнається Олександр Тулупов.

Проте 8 січня в російських ЗМІ з'явилося не менш гучне продовження генічеської історії. Вони оприлюднили телефонну розмову голови Генічеської РДА Олександра Воробйова з відомим російським пранкером (особою, яка займається телефонним хуліганством) Вованом, який видав себе за голову правління “Нафтогазу України” Андрія Коболєва. Чиновник розповів Вовану свою версію “газової кризи” і запропонував зробити спільну заяву з “Нафтогазом України” з відзначенням своєї заслуги у вирішенні проблеми. Причому, він так і не зрозумів, що його розводять, і повторно подзвонив фальшивому “Андрію Коболєву”, аби поскаржитися на  “прослуховання” попередньої розмови росіянами.

У те, що відомого своїми численними феєричними висловлюваннями Олександра Воробйова могли так запросто розіграти, у самому Генічеську мало хто сумнівається. Перевірити інформацію у нього самого нам не вдалося: 11 січня на робочому місці його не було, за словами працівників РДА, він перебував на лікарняному. “Мені теж дзвонили різні провокатори. Був, приміром, такий дзвінок: “Сань, привет! Меня тут задолбали российские телеканалы, ты можешь мне кое-что прокомментировать?» Від такої розмови я відмовився, намагаючись давати інформацію по телефону тільки перевіреним людям, не говорячи нічого зайвого. Мене ж елементарно могли підслуховувати”, - зазначив Олександр Тулупов.

Водночас саме сюжети про Генічеськ ненадовго повернули на російське телебачення призабуту антиукраїнську риторику про “криваву київську Хунту” і казкових страховиськ -”бандерівців”, яка активно використовувалася кремлівськими пропагандистами у 2014 році. Проте на відміну від тих подій новий виток антиукраїнської істерії, на моє переконання, був направлений не стільки на росіян, скільки на жителів Криму. Адже в умовах тотальної економічної кризи, стрімкого падіння рубля, небажання фінансувати окупований півострів і виборсуватися із затяжної енергетичної кризи, в якій опинився Крим після відмови Кремля від української електроенергії Москві була потрібна маленька “перемога”, яка б продемонструвала довірливим підданим “міць і велич” матушки-Росії.

- Безумовно, російська сторона заздалегідь підготувалася до цієї провокації. Але сьогодні її жертвою став Генічеськ, а завтра на нашому місці може опинитися будь-хто інший. Будь-якої хвилини така ситуація може повторитися в іншому регіоні області чи України, - наголошує Олексій Сищенко.

Частина геничан вважає, що через подібну російську пропаганду і провокації можуть з'явитися передумови для небезпечного розхитування ситуації в і без того непростому районі. “На жаль, у нас є люди, які сплять і бачать себе в Росії”, - визнає Олександр Тулупов. “У Генічеську є багато людей, які вірять у те, що проблему з газом допоміг вирішити сам Путін. Є й приховані сепаратисти, які розповсюджують інформацію, яка може нашкодити іміджу держави. Люди є різні. Але такі провокатори є в кожній країні”, - додає Олексій Сищенко.

Що робити далі?

Те, що будь-якої хвилини кримська влада може зупинити зворотню подачу газу зі Стрілкового родовища в Генічеськ, влада району не приховує. “Будь-коли Росія може знов розіграти “газову карту”. Адже глобально проблема так і не вирішена. До того ж, є закон про санкції, який забороняє співпрацю з будь-якими компаніями, які працюють в окупованому Криму і мають російську реєстрацію. В газовому ж питанні ми маємо дві компанії “Чорноморнафтогаз” - зареєстровані як в Україні, так і в Росії, а також українське ПрАТ “Пласт”. Домовитися їм між собою про поставки, зберігання і розмитнення газу неможливо, тому що офіційні контакти (з тими, хто працює на окупованій території) заборонені. Тож я ще в червні 2015 року, коли працював у виконкомі Генічеської міськради, казав, що людям треба казати правду. Що газу взимку у них не буде. А на мене всі дивилися криво: мовляв, “вибори ж на носу, що ти таке кажеш, та й зима буде тепла, все буде добре”. Але добре не вийшло”, - коментує голова Генічеської районної ради Андрій Євстратов.

Вирішити газову проблему Генічеська можна було б шляхом приєднання місцевого газопроводу до єдиної газотранспортної системи України. Але це займе не один рік і коштуватиме мільйони доларів. Адже цю газову гілку доведеться тягнути аж із Каланчацького району (біля 100 км). Про фізичну неможливість створити в Генічеському районі газосховище на кшталт Глібовського говорить і Олексій Сищенко.

- Єдиний вихід — максимально забезпечити весь приватний сектор райцентру опалювальними котлами, які б працювали на твердому паливі. Для цього можна і потрібно було б залучати державні кошти, - підсумовує Андрій Євстратов. - Райрада зі свого боку уже виділила 100 тисяч грн. на розробку проектної документації з установки таких котлів у центральній районній лікарні і двох генічеських школах. Будемо стучати во всі двері, просити допомогу з обласного і державного бюджетів аби до наступного опалювального сезону нам вдалося завершити всі ці роботи. Оскільки ЦРЛ і школа №3 є найбільшими споживачами природного газу серед закладів бюджетної сфери, тож це блакитне паливо можна було б направити мешканцям багатоповерхівок. І його б цілком вистачило для потреб району навіть в зимові часи пік.

“Адекватна реакція на загрози відсутня”

Коментує радник херсонського міського голови з питань інформаційної політики Катерина Гандзюк:

- Насправді рівень управління містом або районом не передбачає формування власної інформаційної політики і не має засобів для її реалізації. Генічеська РДА мала би рухатись у фарватері, який їй намітила Херсонська ОДА. Проте, той факт, що навіть після того, як всі посміялися з мера Генічеська Тулупова за схожою схемою посміховиськом став голова РДА Олександр Воробйов доводить, що на інформаційний аспект генічеської «газової кризи» ніхто в обласному керівництві не звернув уваги. Нам так і не вдалося почути хоч якоїсь адекватної заяви від єдиного сьогодні керівника області - голови Херсонської облради Андрія Путілова. Здається, він просто у відпустці і не має намірів відволікатися під час відпочинку на якісь дрібниці на кшталт Генічеська.

Найбільша ж небезпека такої неадекватної поведінки обласної влади в тому, що ми чітко побачили: вона не здатна оцінювати інформаційні загрози, уявлення не має про те, що відбувається за межами обласного центру і не проводить жодної контрпропагандистської роботи. Звісно, в наших соцмережах лише посміялися над недолугими російськими новинами, в яких газом Генічеськ “забезпечили” за наказом російського Президента, але ж в прикордонних із Кримом територіях Херсонщини досі практично відсутнє українське телебачення і місцеве населення з російських новин теж почуло саме цю версію про рятівника-Путіна. Проте низький рівень медіаграмотності всіх, навіть активних користувачів інтернету, не дозволяє опиратися російській пропагандистській машині. Без обласної влади, яка має вплив на телеканали, друковані і електронні медіа, та має для цього відповідний бюджет, нічого людям самим не вдіяти.

Фото автора.

надруковано в газеті "Новий день", №3 від 14 січня 2016 року

Махновська республіка наших днів

Після того, як вантажівки перестали перетинати адміністративний кордон з Кримом учасники громадянської блокади півострова переключилися на ретельну перевірку всіх без винятку автомашин. Причому, від дій активістів дістається не лише тим, хто їде на окуповану територію, а й жителям розташованого на прикордонні села Червоний Чабан.

«Доброго дня, пред’явіть свої документи і відкрийте багажник!» - наказним тоном звертається до мене і мого водія підтягнутий молодик у камуфльованій формі. Нашу машину він зупиняє за кілька кілометрів до КПВВ «Чаплинка». Саме тут розташований один із блокпостів учасників безстрокової акції, яку самі вони називають громадянською блокадою Криму.

Блокада без пояснень

Щоб проїхати до прикордонного села Червоний Чабан Каланчацького району з боку Чаплинки треба перетнути аж два таких блокпости. Другий розташований прямо перед КПВВ на адміністративному кордоні з Кримом. Присутні там правоохоронці і прикордонники спокійно спостерігають за тим, як учасники блокади зупиняють всі без винятку машини, перевіряють речі і документи пасажирів.

Навіщо вони це роблять, громадські активісти пояснювати не хочуть. Коли я запитую про мету акції і про те, наскільки вона є ефективною у хлопців із першого блокпоста, вони категорично відмовляються відповідати. Пред’явлення журналістського посвідчення і нагадування про моє законне право вільно одержувати інформацію, на них не діють. «У нас є інформаційна служба на Чонгарі – їдьте туди, вам там усе розкажуть. А ми не уповноважені з вами розмовляти», - різко заявляють вони. Не дозволяють вони також фотографувати себе і свій блокпост. «Фотоапарат краще приберіть», - доволі агресивно попереджають вони.

На протилежному в’їзді до Червоного Чабана, неподалік від КПВВ «Каланчак» розташований ще один блокпост активістів. Їх реакція на мої запитання така сама: «Ми вам нічого пояснювати не уповноважені, вся інформація є на нашій сторінці в соцмережах. Краще йдіть собі, ви все одно нічого тут не дізнаєтесь», - сказали мені представники «Правого сектору». За ті 20 хвилин, що я знаходився поблизу цього блокпосту, учасники блокади встигли перевірити близько 10 машин, які проїжджали з обох сторін траси. За процесом мовчки спостерігав чоловік у формі державтоінспектора. Самі водії і пасажири доволі спокійно реагували на дії активістів. Лише декілька з них виглядали дещо розгублено. «Ми не розуміємо, що тут взагалі діється», - зізналися мені хлопці, які в’їхали сюди з Криму.

На відміну від блокпостів, у соціальних мережах учасники блокади більш «говіркі». Там можна зустріти чимало інформації про «успішні результати» їхньої роботи, побачити безліч фотографій з усіх місць проведення «громадянської акції». Так, напередодні мого прибуття до КПВВ «Чаплинка», у соцмережах з’явилася інформація про те, що учасники блокади затримали вантажівку, яка перевозила приладдя для монтування ліній зв’язку та електропередач, що прямувала з Криму на територію материкової України. Тим більше дивно, що активісти не захотіли розповісти про це безпосередньо з місця події.

Проте трапляються там успіхи й зовсім іншого ґатунку. Час від часу учасники блокади виявляють в автівках невелику кількість спиртного, і починають розбивати пляшки тут же, на місці – нерідко під об’єктиви фотокамер. Пояснюють вони це тим, що у Крим, мовляв, можна вивозити не більше 1 літра горілки на дорослу людину. «Затримували» вони також ковбасу і медпрепарати. Проте, ким встановлені всі ці норми, так і залишилося незрозумілим.

Єдиний, хто погодився розповісти про блокаду і її мету, виявився представником «Автомайдану», якого я зустрів біля КПВВ «Чаплинка». «Вимог у нас багато, - пояснив киянин Леонід Шипко. – Це не лише, власне, економічна блокада окупованого півострова. Ми тиснемо ще по багатьох напрямках: вимагаємо звільнення політв’язнів і повернення їх в Україну. Зокрема, кінорежисера Олега Сенцова, який теж був активним учасником «Автомайдану». Вимагаємо зупинення переслідування кримських татар окупаційною російською владою, повного зупинення торгівлі України з окупованим Кримом, у тому числі шляхом постачання електроенергії на півострів. Ми будемо тут стояти поки всі наші вимоги не будуть виконані».

Заблоковане село

Поки ж крім тих, хто перетинає кордон з окупованим Кримом, громадянська блокада додає проблем й жителям розташованого між двох блокпостів і двох КПВВ Червоного Чабана. За словами людей, учасники блокади зупиняють їх постійно, і на рівні з усіма перевіряють документи та особисті речі.

- Ми ж постійно їздимо в Чаплинку і Каланчак, на той же ринок, за продуктами. І постійно нас зупиняють, вже просто набридло! – бідкається землевпорядник Червоночабанської сільради Тетяна Курбанова.

Мету цієї блокади у селі розуміють далеко не всі. «Навіщо перевіряти машини, якщо їх усе одно перевірятимуть прикордонники?» – не розуміє колега Тетяни Курбанової. «Це просто дикість! Нещодавно їхав у Крим до родичів один чоловік із села, взяв із собою гостинець – ящичок полуниці і груш. Так змусили, щоб він це все прямо на блокпості викинув!» - розповідає інша жінка.

- З одного боку я розумію активістів, і підтримую їх. Нема чого кримчанам їсти наші продукти, - вступає в розмову ще одна жителька села.

- Так твій же брат у Сімферополі живе. І ти шо, Миколаївна, йому навіть гостинець не повезеш?

- Ні, не повезу, - відрізає Миколаївна. – Бо він сепаратюга. А як ще відноситися до цих людей? Адже, коли наших військових, наших синів Росія ставила там на коліна, всі кримчани радісно кричали: «Уя! Уя!». І тепер це все забути? Ні! Тепер нехай пожинають плоди своїх дій.

Атмосфера у Червоному Чабані нині гнітюча. Це відчуваєш у будь-якій точці села: на порожніх вулицях, у магазинчиках, спорожнілій залізничній станції «Вадим», де триває скорочення працівників. Чи то близькість Криму, чи то велика присутність тут військових, прикордонників і «блокадників» додає тривоги. Через це, а також через відсутність роботи, люди почали виїжджати з села. «Хтось їде і пускає до своєї хати квартирантів, але це вже не те», - говорить секретар сільради Лілія Сімейко.

- Ми просимо, щоб на блокпостах хоча б місцевих не чіпали. Але нас ніхто не слухає, - бере слово голова Червоночабанської сільради Андрій Сучок. – Раніше ж наші люди їздили на ринок у Армянськ, а тепер у Чаплинку. І кожного разу тепер це купа сліз, криків. Селяни пояснюють (учасникам блокади), що вони з Червоного Чабана, що в Крим не їдуть, а везуть продукти додому. А ті їх шмонають по повній. Проблематично стало завозити навіть продукти до сільських магазинів. Через блокаду у сільраді ніяк не може завершитися перевірка Державної фінансової інспекції. Перевіряльники тільки приїхали, побачили, що у нас відбувається і змоталися. Тепер намагаються повернутися, але бояться. Ситуація дуже напружена. Причому, міліція просто сидить неподалік від блокпостів у своїх машинах і мовчки за всім спостерігає. Робиш активістам якесь зауваження, а вони нахабно тобі заявляють у відповідь: «Ти що, заяву на мене напишеш ментам? Ну йди, пиши. Он вони сидять!».

Хто саме бере участь у блокаді Криму, сільський голова не розуміє. «Спробуй там розберись, - зізнається він. – Знаю, що там батальйони «Азов» і «Донбас» стоять. Є там із «Правого сектору», наче вони нормальні, і більш-менш дисципліновані, з ними можна домовитися. А інші чудять. Були ж випадки, коли (на блокпостах) машини розбивали. А як починалася ця блокада? В перші її дні цивільних же там не було! Приїхали з якихось батальйонів, перевдягнулися у цивільне, попозували перед камерами і назад форму перевдягнули. Прикро, що на наших людей ніхто не звертає уваги. Хоча вони теж постраждали (від подій у Криму). Досі ж 1200 гектарів земель особистих селянських господарств перекопані і заміновані, там стоїть військова техніка. Але ж ця земля їх годувала і поповнювала наш бюджет. Тепер за що людям жити? Хтось про них подумав?».

- Щодня до наших правоохоронців надходить 3-4 звернення про безпідставні перевірки машин, про пошкодження скла або особистих речей. Скаржилися, що комусь порізали шини. Проте поліція недостатньо, на мою думку, реагує на ці звернення. Більше того, була домовленість, що огляд машин відбуватиметься лише за присутності правоохоронців, але в дійсності її ніхто не виконує, - коментує голова Каланчацької райдержадміністрації Ганна Загорулько. – Мені здається, що цю громадянську блокаду Криму треба вже припиняти. Товар на півострів уже не завозять, фури туди вже не ходять. Натомість випадків правопорушень з боку учасників цієї акції уже достатньо. Вони і по вітрякам стріляли, і оглядають машини місцевих жителів. Один чоловік із Каїрки відмовився виходити з машини на блокпосту, так до нього підійшли хлопці з арматурою і почали погрожувати.

Яким чином знищення зайвого кілограму груш або пляшки горілки та залякування жителів прилеглих сіл може вплинути на окупаційну владу Криму, чесно кажучи, мені так і залишилося незрозумілим. Так само не ясно, яким чином ця блокада може допомогти визволенню політв’язнів і зупиненню переслідувань кримських татар на півострові. Не поспішають давати відповіді на всі ці запитання й більшість самих учасників блокади.

Блокпости ж активістів посеред дороги і манера їх спілкування з водіями дуже сильно нагадали мені те, що відбувалося у Криму на самому початку окупації – наприкінці лютого – на початку березня 2014 року. Тоді я з групою волонтерів кілька разів виїжджав на блоковані російськими окупантами військово-морські бази на озері Донузлав і Севастополі. На адміністративному кордоні між Херсонською областю і Кримом проросійські козацькі бригади, «беркутівці», «афганці» та представники інших організацій вже встигли перегородити дороги бетонними плитами і почали шмонати проїжджаючих, аби тільки не пропустити на півострів «бандерівців» і «хвашистів». Тепер ця «махновська вольниця» перекинулася по цей бік кордону. І, вочевидь, триватиме дуже довго. Щонайменше, до тих пір, поки українська влада не візьме ініціативу в свої руки і не повернеться обличчям до проблеми окупованого Криму.

Фото автора.

Каланчацький район

Надруковано в газеті "Новий день"  (Херсон) від 19 листопада 2015 року

Крым. Жизнь в оккупации

Радость крымчан от насильственного присоединения полуострова к России всё больше омрачает рост цен и жёсткие порядки, которые насаждает московская власть.

«У вас на Украине пришли к власти фашисты, вот почему мы отошли к России. И всё прошло по закону, никаких российских войск у нас нигде, кроме Севастополя, не было. Откуда им взяться? Нет их там и теперь, даже под Армянском и Перекопом», - убеждала меня на днях пожилая жительница Крыма, которую я встретил в автобусе Каховка – Чаплынка. Женщина возвращалась домой, побывав в гостях у родни на Херсонщине. Ни посещение Каховки, ни общение с местными жителями нисколько не изменило её взгляды. Насмотревшись телевизионной пропаганды у себя на полуострове, пенсионерка покидала материковую Украину в полной уверенности, что здесь живут враги, которых кормит Америка, мечтающие поставить её и других русских «на колени».

Несмотря на остановку прямого транспортного сообщения с Крымом, добраться до любой точки полуострова с «большой земли» сейчас – не проблема. Из Одессы, Николаева, Херсона и Киева налажены автобусные рейсы до административной границы. Очутившись на крымской стороне можно без проблем пересесть на нужный автобус. Причём, заплатить за проезд, скажем, из Новой Каховки до Феодосии можно при отправлении, гривнами.

Поделиться своими  впечатлениями о том, как сейчас живёт оккупированный полуостров, мы попросили жителей Каховки и Таврийска, которые только что вернулись с Крыма. Причины для поездки у них были разные: посещение родственников и юбилей окончания теперь уже бывшего cимферопольского медицинского института. «Не решили изменять традиции, а заодно и посмотреть, как живёт «Крымнаш», - объяснили они.

Первое, на что обратили внимание мои собеседники: процедура прохождения так называемой «российской границы». «Российские пограничники работают спустя рукава, из-за чего приходится периодически зависать на кордоне. В нашем автобусе, к примеру, они не заметили одну пассажирку и не проверили её документы. Ошибку заметили при выезде из "КПП", и нам всем пришлось ждать, когда россияне соблаговолят её исправить», - рассказала каховчанка Екатерина.

- Мы пересекали админграницу на машине и из-за того, что у российских пограничников «зависли» компьютеры, проторчали там больше полутора часов. При этом никто толком не объяснил причину задержки, - делится впечатлениями житель Таврийска Игорь. – Кроме того, на «российском КПП» всю важную информацию для людей почему-то тщательно скрывают. Из российских СМИ я много раз слышал о том, что запрещено провозить в РФ какие-то продукты из-за санкций. А на границе оказалось, что каждый совершеннолетний может спокойно ввозить, к примеру, 5 кг мяса и 3 литра водки. Причём, узнать об этом негде: никакой информации на стендах нет. Мы спросили у «пограничников РФ» и они ответили, что да, провозить можно.

По словам Екатерины и Игоря, в сентябре на южном побережье Крыма был огромный наплыв отдыхающих – преимущественно из российской глубинки.

- Из-за этого у нас даже возникла проблема. Моему другу нужно было добраться из Алушты в Симферополь, чтобы успеть на самолёт в Москву. Однако все автобусы в тот субботний день были переполнены, а купить заранее билет на обратную дорогу в самом Симферополе оказалось невозможно - его можно приобрести только на автостанции Алушты. Пришлось обращаться к услугам такси. За дорогу в 63 км до аэропорта таксист запросил 17 тысяч рублей (около 6 тысяч грн.) – и дешевле ни в какую. Пришлось платить за такси по цене авиабилета, - добавляет Игорь.

Ещё год назад мой собеседник оправдывал действия России по отношению к Крыму. После визита туда его мнение радикально изменилось. «Я общался со многими сокурсниками, друзьями и совершенно незнакомыми людьми – настроения у людей самые разные. Всё больше крымчан сейчас недовольны действиями России. Если говорить в процентном соотношении, то, по моим наблюдениям, где-то 50 на 50. Многие люди признают, что «референдум» в марте прошлого года был самой настоящей фикцией. Очень довольны разве что пенсионеры, поскольку Россия им резко увеличила пенсии, в 2,5-3 раза. Одна моя знакомая, проработавшая всю жизнь в милиции, получает пенсию в 38 тысяч рублей. А зарплата у сокурсника, работающего в частной поликлинике – 120 тысяч руб. При этом они жалуются на то, что потратить свои деньги на привычный для них отдых в Европе они не могут – ведь для этого нужно ехать за визой в Киев. Как оказалось, сложности с поездками в страны Евросоюза очень сильно напрягают тех крымчан, которые имеют хороший доход», - говорит Игорь.

В то же время стоимость коммунальных услуг и цены на большую часть товаров в Крыму продолжает расти. У многих урезаются пенсии и зарплаты. «Я разговорился в Симферополе с одним местным военным пенсионером. Он уверен, что «райская жизнь», которую устроила Россия крымчанам, в ближайшее время закончится. Тем более что РФ давно отличается гораздо более высокими ценами на коммунальные услуги и те же продукты, в отличие от Украины. Умные люди всё это понимают и готовятся к худшему, - продолжает Игорь. – Этот же человек мне также рассказал, что из Симферопольского аэропорта летают нелегальные пассажирские рейсы в Европу. Но то, что аннексия Крыма принесла полуострову больше беды, чем пользы, видно и так невооружённым взглядом. Проезжая на машине, мы видели совершенно выжженные мёртвые поля, которые засыхают без воды. Путин, конечно, обещает решить эту проблему. Но в это уже мало кто верит. Нечем поливать в Крыму даже клумбы на городских улицах – к примеру, в Саках засохли почти все цветы. Вкладывать в развитие полуострова Россия вряд ли станет: он им нужен исключительно как военная база. И это мы сполна ощутили на себе в тех же Саках. Россияне недавно восстановили находящийся в черте города военный аэродром, и от шума истребителей ночью невозможно было спокойно спать».

Фото из архива автора

газета "Новий день", 8 жовтня 2015 р. №41

Крим - не Росія

Делегація з Херсонщини відвідала бригади ВМС України у Севастополі і на озері Донузлав та передала морякам гуманітарну допомогу.

«Дуже прошу - напишіть, що зі мною все гаразд: у Херсоні дуже хвилюється мама, сестра і всі мої рідні. Передайте, що я живий, здоровий», - просить старший матрос катера «Херсон» Віктор Беспальченко. Разом із командами інших кораблів своєї бригади він зараз заблокований флотом російського окупанта на озері Донузлав у Новоозерному. Інформація з «великої землі» сюди, як і до заблокованих кораблів ВМС України у севастопольській бухті Курячій, фактично обмежується мобільними телефонами: доступ до інтернету у моряків заблоковано, українські телеканали відключені.

«Були росіяни – стали марсіани»

- Навіть про зраду командувача ВМС Дениса Березовського ми дізналися далеко не відразу. У голові не вкладається, як людина, у котрої в Криму є все – рідні, друзі, гарна кар’єра, в одну мить здатна це все перекреслити і перейти на бік «влади», якої ж фактично ще нема. Сподівався на щось з боку Росії? Але ж зрадників не любить ніхто, - говорить командир бригади надводних кораблів ВМС ЗСУ капітан 2-го рангу Віталій Звягінцев.

Ніч на 8 березня для нього видалася спокійною вперше за весь останній тиждень. Кількома днями раніше озброєні люди на буксирі підійшли до борту корабля управління «Славутич» і здійснили спробу висадити абордажні команди, захопити судно, зброю і моряків. Стикнувшись з опором українців росіяни затопили на Донузлаві свій великий протичовневий корабель «Очаків», перекривши ВМС вихід у море. «Погано зробили і екології, і рибалкам: поряд розташований цивільний порт, з якого вже не можуть виходити рибальські судна», - констатує Віталій Звягінцев.

Все, що нині відбувається у Криму нагадує раптове масове розумове божевілля. Ті, хто ще якийсь місяць тому навіть не заїкався про необхідність негайного приєднання Криму до Росії, раптом злякалися нашестя якихось страшних «бандерівців» і звернулися по допомогу до Путіна. Крим, який завжди радо приймав туристів і курортників, охопила хвиля пекучої ненависті одне до одного. Як розповіли моряки, персонал деяких магазинів почав відмовлятися продавати продукти дружинам українських військовослужбовців. Родину нашого офіцера з Новоозерного за неперехід на бік Росії виставляють за двері господарі орендованої квартири. У Севастополі таксисти спільно з козаками-самозванцями слідкують за машинами, котрі привозять харчі до штабу ВМС, а потім погрожують їх власникам.

- За часів СРСР нас постійно лякали татарами, котрі «повернуться до Криму і всіх нас переб’ють». Тепер запевняють, що півострову загрожують банди фашистів, тому на його захист начебто й приїхали російські військові. У містах з’явилася велика кількість незрозумілих людей зі зброєю. Всі, з ким ми завжди жили пліч-о-пліч, з ким відводили своїх дітей в один дитсадок чи школу, з ким збиралися на пікніки – несподівано виявилися нашими ворогами. Кожен із цих так званих «зелених чоловічків» без жодних розпізнавальних знаків перейшов із статусу росіянина у статус марсіанина. Виходить, що одні росіяни приїхали захищати других росіян, направляючи зброю на третіх росіян – на таких, як я. Адже я – корінний житель Севастополя, росіянин за національністю, служу у ВМС України, громадянин цієї країни. Якщо буде війна, я знатиму, що захищатиму свою рідну землю. А заради чого битимуться на смерть ті, хто приїхав сюди з Росії? – запитує один із моряків.

- У Севастополі на проросійські мітинги виходить до 10 тисяч чоловік. Але це ж не все населення нашого міста, - поділилися інші матроси.

За їх словами, члени так званої воєнізованої самооборони Криму щодня отримують від 600 до 1500 гривень за день «служби». Серйозну допомогу їм надає Росія, в чому сповна переконався і автор цих рядків. Під час поїздки по Криму ми бачили безліч російської військової техніки, частина якої рухалася без будь-яких номерних знаків. Крейсер «Москва», що блокує українські кораблі, теж явно допомагає кримській самообороні. «Такі загони, і козаки, і «зелені чоловічки» це ніщо інше як незаконні озброєнні формування, котрі не мають ніякого статусу, але покриваються самопроголошеним керівництвом автономії. ДАІ, міліція, прокуратура і СБУ в Криму не діють. Для більшості їх представників служба завжди була прикриттям для власного бізнесу, нерідко незаконного. Невипадково чимало хто з них уже присягнув бандитам, котрі захопили тут владу. А рядові правоохоронці уже чекають на другу зарплату, яку пообіцяли їм виплатити за рахунок російських платників податків», - розповіли представники ВМС.

Моряки вдячні за підтримку

Поки ж дехто спішно заявляє про від’єднання Криму від України, велика кількість місцевих жителів благає не допустити цього. Дорогою до Донузлава 8 березня ми натрапили на мітинг: жителі семи сіл Красноперекопського району – переважно жінки - вийшли на трасу з закликами «Мир нашим дітям» і «Крим і Україна разом!». «В Ільїнці на будинках, де мешкають кримські татари, вже почали ставити спеціальні відмітки. Ми завжди мирно жили з українцями, не хочемо війни і не хочемо, щоб за нас усе вирішувала Росія», - розповіли селяни.

Проросійська істерія здатна й повністю паралізувати в Криму сільське господарство. «Компанії, які займаються реалізацією міндобрив, вивезли все зі своїх складів із півострова. Натомість роботи на полях треба проводити протягом уже найближчих тижнів. Деякі господарства встигли запастися добривами з осені, але таких дуже мало. Якщо буквально днями блокування Криму загонами самооборони не зупиниться, нас чекає катастрофа», - розповіли нам у Красноперекопську.

Навіть за умови зупинення протистояння надовго відіб’ють бажання приїжджати на півострів воєнізовані дорожні пости. Один із них розташований на під’їзді до Севастополя: озброєні люди прискіпливо розпитують про мету поїздки, вимагають пред’явити паспорт і «пасуть» увесь транспорт до самого міста.

Незважаючи на всі ці труднощі нам вдалося двічі потрапити до баз ВМС України і передати морякам гуманітарну допомогу, котру зібрали зусиллями жителів Каховки і Каховського району. Двічі закликати людей про допомогу нашим військовим не довелося: буквально за кілька днів школи і дитсадки, підприємці і всі небайдужі зібрали біля 3 тонн харчів, домашньої консервації, цигарок і всього необхідного на службі приблизно на 50 тисяч гривень. Всю свою пенсію морякам передала й старенька жінка з Каховки: «Їм це зараз важливіше, ніж мені». Велику допомогу каховчанам надали й кримчани: без них доставити гуманітарний вантаж було б надзвичайно складно.

І на Донузлаві, і в Севастополі моряки зраділи приїзду каховчан: ми були першими, хто приїхав до них з такою місією з Херсонщини. «Для них була головною не стільки надана матеріальна допомога, скільки моральна підтримка. Я вже 15 років їжджу у Крим за програмою шефських зв’язків, але ця поїздка стала першою, яку організувала не влада, а самі люди. Тим самим вони без перебільшення внесли свій вагомий внесок на захист територіальної цілісності України і підняли бойовий дух моряків», - зазначив один із учасників делегації Віктор Зубков.

- Передайте Херсонщині, що ми давали присягу і будемо стояти до кінця за український народ, - зазначив командир катера «Херсон» Сергій Зинов’єв. – У мене в команді є хлопці з Каховки, Херсона та інших міст України. Ділити нам нема чого.

- Нам теж уже пропонували перейти на бік Росії. Ми всією командою відмовилися, - заспокоює моторист корабля управління «Славутич», каховчанин Юрій Компанієць. – Узагалі те, що відбувається, просто не укладається в голові. Адже у нас тут багато друзів на російських кораблях, ми з ними живемо в Севастополі в одних будинках. Скоріше б це все закінчилося!

Ми поспілкувалися з моряками з інших кораблів – корвета «Тернопіль», тральщика «Генічеськ», катера «Вінниця»… На багатьох із них служать хлопці з Херсонщини. Побачити своїх земляків у ці напружені дні вони навіть і не очікували. Від спілкування з відкритими, щирими і добрими матросами емоції нас переповнювали і на прощання з командою «Славутича» ми вишикувались на пірсі і хором заспівали гімн України. Почувши його команда корабля віддала нам честь.

«Ми всі надзвичайно вдячні каховчанам і всій Україні за підтримку. Спасибі кожному, - написав нам після поїздки матрос катера «Херсон», каховчанин Сергій Чуліба. – Наш кок у шоці: ви привезли стільки харчів: все по-домашньому, з любов’ю. Ми вдячні за вашу віру, надію і любов, та ніколи вас не підведемо! Ми свої позиції не здамо! Адже «русские не сдаются!».

Олег БАТУРІН.

Каховка – Красноперекопськ – Новоозерне - Севастополь

надруковано в газеті "Новий день" у березні 2014 року