Крым. Жизнь в оккупации

Радость крымчан от насильственного присоединения полуострова к России всё больше омрачает рост цен и жёсткие порядки, которые насаждает московская власть.

«У вас на Украине пришли к власти фашисты, вот почему мы отошли к России. И всё прошло по закону, никаких российских войск у нас нигде, кроме Севастополя, не было. Откуда им взяться? Нет их там и теперь, даже под Армянском и Перекопом», - убеждала меня на днях пожилая жительница Крыма, которую я встретил в автобусе Каховка – Чаплынка. Женщина возвращалась домой, побывав в гостях у родни на Херсонщине. Ни посещение Каховки, ни общение с местными жителями нисколько не изменило её взгляды. Насмотревшись телевизионной пропаганды у себя на полуострове, пенсионерка покидала материковую Украину в полной уверенности, что здесь живут враги, которых кормит Америка, мечтающие поставить её и других русских «на колени».

Несмотря на остановку прямого транспортного сообщения с Крымом, добраться до любой точки полуострова с «большой земли» сейчас – не проблема. Из Одессы, Николаева, Херсона и Киева налажены автобусные рейсы до административной границы. Очутившись на крымской стороне можно без проблем пересесть на нужный автобус. Причём, заплатить за проезд, скажем, из Новой Каховки до Феодосии можно при отправлении, гривнами.

Поделиться своими  впечатлениями о том, как сейчас живёт оккупированный полуостров, мы попросили жителей Каховки и Таврийска, которые только что вернулись с Крыма. Причины для поездки у них были разные: посещение родственников и юбилей окончания теперь уже бывшего cимферопольского медицинского института. «Не решили изменять традиции, а заодно и посмотреть, как живёт «Крымнаш», - объяснили они.

Первое, на что обратили внимание мои собеседники: процедура прохождения так называемой «российской границы». «Российские пограничники работают спустя рукава, из-за чего приходится периодически зависать на кордоне. В нашем автобусе, к примеру, они не заметили одну пассажирку и не проверили её документы. Ошибку заметили при выезде из "КПП", и нам всем пришлось ждать, когда россияне соблаговолят её исправить», - рассказала каховчанка Екатерина.

- Мы пересекали админграницу на машине и из-за того, что у российских пограничников «зависли» компьютеры, проторчали там больше полутора часов. При этом никто толком не объяснил причину задержки, - делится впечатлениями житель Таврийска Игорь. – Кроме того, на «российском КПП» всю важную информацию для людей почему-то тщательно скрывают. Из российских СМИ я много раз слышал о том, что запрещено провозить в РФ какие-то продукты из-за санкций. А на границе оказалось, что каждый совершеннолетний может спокойно ввозить, к примеру, 5 кг мяса и 3 литра водки. Причём, узнать об этом негде: никакой информации на стендах нет. Мы спросили у «пограничников РФ» и они ответили, что да, провозить можно.

По словам Екатерины и Игоря, в сентябре на южном побережье Крыма был огромный наплыв отдыхающих – преимущественно из российской глубинки.

- Из-за этого у нас даже возникла проблема. Моему другу нужно было добраться из Алушты в Симферополь, чтобы успеть на самолёт в Москву. Однако все автобусы в тот субботний день были переполнены, а купить заранее билет на обратную дорогу в самом Симферополе оказалось невозможно - его можно приобрести только на автостанции Алушты. Пришлось обращаться к услугам такси. За дорогу в 63 км до аэропорта таксист запросил 17 тысяч рублей (около 6 тысяч грн.) – и дешевле ни в какую. Пришлось платить за такси по цене авиабилета, - добавляет Игорь.

Ещё год назад мой собеседник оправдывал действия России по отношению к Крыму. После визита туда его мнение радикально изменилось. «Я общался со многими сокурсниками, друзьями и совершенно незнакомыми людьми – настроения у людей самые разные. Всё больше крымчан сейчас недовольны действиями России. Если говорить в процентном соотношении, то, по моим наблюдениям, где-то 50 на 50. Многие люди признают, что «референдум» в марте прошлого года был самой настоящей фикцией. Очень довольны разве что пенсионеры, поскольку Россия им резко увеличила пенсии, в 2,5-3 раза. Одна моя знакомая, проработавшая всю жизнь в милиции, получает пенсию в 38 тысяч рублей. А зарплата у сокурсника, работающего в частной поликлинике – 120 тысяч руб. При этом они жалуются на то, что потратить свои деньги на привычный для них отдых в Европе они не могут – ведь для этого нужно ехать за визой в Киев. Как оказалось, сложности с поездками в страны Евросоюза очень сильно напрягают тех крымчан, которые имеют хороший доход», - говорит Игорь.

В то же время стоимость коммунальных услуг и цены на большую часть товаров в Крыму продолжает расти. У многих урезаются пенсии и зарплаты. «Я разговорился в Симферополе с одним местным военным пенсионером. Он уверен, что «райская жизнь», которую устроила Россия крымчанам, в ближайшее время закончится. Тем более что РФ давно отличается гораздо более высокими ценами на коммунальные услуги и те же продукты, в отличие от Украины. Умные люди всё это понимают и готовятся к худшему, - продолжает Игорь. – Этот же человек мне также рассказал, что из Симферопольского аэропорта летают нелегальные пассажирские рейсы в Европу. Но то, что аннексия Крыма принесла полуострову больше беды, чем пользы, видно и так невооружённым взглядом. Проезжая на машине, мы видели совершенно выжженные мёртвые поля, которые засыхают без воды. Путин, конечно, обещает решить эту проблему. Но в это уже мало кто верит. Нечем поливать в Крыму даже клумбы на городских улицах – к примеру, в Саках засохли почти все цветы. Вкладывать в развитие полуострова Россия вряд ли станет: он им нужен исключительно как военная база. И это мы сполна ощутили на себе в тех же Саках. Россияне недавно восстановили находящийся в черте города военный аэродром, и от шума истребителей ночью невозможно было спокойно спать».

Фото из архива автора

газета "Новий день", 8 жовтня 2015 р. №41

Крим - не Росія

Делегація з Херсонщини відвідала бригади ВМС України у Севастополі і на озері Донузлав та передала морякам гуманітарну допомогу.

«Дуже прошу - напишіть, що зі мною все гаразд: у Херсоні дуже хвилюється мама, сестра і всі мої рідні. Передайте, що я живий, здоровий», - просить старший матрос катера «Херсон» Віктор Беспальченко. Разом із командами інших кораблів своєї бригади він зараз заблокований флотом російського окупанта на озері Донузлав у Новоозерному. Інформація з «великої землі» сюди, як і до заблокованих кораблів ВМС України у севастопольській бухті Курячій, фактично обмежується мобільними телефонами: доступ до інтернету у моряків заблоковано, українські телеканали відключені.

«Були росіяни – стали марсіани»

- Навіть про зраду командувача ВМС Дениса Березовського ми дізналися далеко не відразу. У голові не вкладається, як людина, у котрої в Криму є все – рідні, друзі, гарна кар’єра, в одну мить здатна це все перекреслити і перейти на бік «влади», якої ж фактично ще нема. Сподівався на щось з боку Росії? Але ж зрадників не любить ніхто, - говорить командир бригади надводних кораблів ВМС ЗСУ капітан 2-го рангу Віталій Звягінцев.

Ніч на 8 березня для нього видалася спокійною вперше за весь останній тиждень. Кількома днями раніше озброєні люди на буксирі підійшли до борту корабля управління «Славутич» і здійснили спробу висадити абордажні команди, захопити судно, зброю і моряків. Стикнувшись з опором українців росіяни затопили на Донузлаві свій великий протичовневий корабель «Очаків», перекривши ВМС вихід у море. «Погано зробили і екології, і рибалкам: поряд розташований цивільний порт, з якого вже не можуть виходити рибальські судна», - констатує Віталій Звягінцев.

Все, що нині відбувається у Криму нагадує раптове масове розумове божевілля. Ті, хто ще якийсь місяць тому навіть не заїкався про необхідність негайного приєднання Криму до Росії, раптом злякалися нашестя якихось страшних «бандерівців» і звернулися по допомогу до Путіна. Крим, який завжди радо приймав туристів і курортників, охопила хвиля пекучої ненависті одне до одного. Як розповіли моряки, персонал деяких магазинів почав відмовлятися продавати продукти дружинам українських військовослужбовців. Родину нашого офіцера з Новоозерного за неперехід на бік Росії виставляють за двері господарі орендованої квартири. У Севастополі таксисти спільно з козаками-самозванцями слідкують за машинами, котрі привозять харчі до штабу ВМС, а потім погрожують їх власникам.

- За часів СРСР нас постійно лякали татарами, котрі «повернуться до Криму і всіх нас переб’ють». Тепер запевняють, що півострову загрожують банди фашистів, тому на його захист начебто й приїхали російські військові. У містах з’явилася велика кількість незрозумілих людей зі зброєю. Всі, з ким ми завжди жили пліч-о-пліч, з ким відводили своїх дітей в один дитсадок чи школу, з ким збиралися на пікніки – несподівано виявилися нашими ворогами. Кожен із цих так званих «зелених чоловічків» без жодних розпізнавальних знаків перейшов із статусу росіянина у статус марсіанина. Виходить, що одні росіяни приїхали захищати других росіян, направляючи зброю на третіх росіян – на таких, як я. Адже я – корінний житель Севастополя, росіянин за національністю, служу у ВМС України, громадянин цієї країни. Якщо буде війна, я знатиму, що захищатиму свою рідну землю. А заради чого битимуться на смерть ті, хто приїхав сюди з Росії? – запитує один із моряків.

- У Севастополі на проросійські мітинги виходить до 10 тисяч чоловік. Але це ж не все населення нашого міста, - поділилися інші матроси.

За їх словами, члени так званої воєнізованої самооборони Криму щодня отримують від 600 до 1500 гривень за день «служби». Серйозну допомогу їм надає Росія, в чому сповна переконався і автор цих рядків. Під час поїздки по Криму ми бачили безліч російської військової техніки, частина якої рухалася без будь-яких номерних знаків. Крейсер «Москва», що блокує українські кораблі, теж явно допомагає кримській самообороні. «Такі загони, і козаки, і «зелені чоловічки» це ніщо інше як незаконні озброєнні формування, котрі не мають ніякого статусу, але покриваються самопроголошеним керівництвом автономії. ДАІ, міліція, прокуратура і СБУ в Криму не діють. Для більшості їх представників служба завжди була прикриттям для власного бізнесу, нерідко незаконного. Невипадково чимало хто з них уже присягнув бандитам, котрі захопили тут владу. А рядові правоохоронці уже чекають на другу зарплату, яку пообіцяли їм виплатити за рахунок російських платників податків», - розповіли представники ВМС.

Моряки вдячні за підтримку

Поки ж дехто спішно заявляє про від’єднання Криму від України, велика кількість місцевих жителів благає не допустити цього. Дорогою до Донузлава 8 березня ми натрапили на мітинг: жителі семи сіл Красноперекопського району – переважно жінки - вийшли на трасу з закликами «Мир нашим дітям» і «Крим і Україна разом!». «В Ільїнці на будинках, де мешкають кримські татари, вже почали ставити спеціальні відмітки. Ми завжди мирно жили з українцями, не хочемо війни і не хочемо, щоб за нас усе вирішувала Росія», - розповіли селяни.

Проросійська істерія здатна й повністю паралізувати в Криму сільське господарство. «Компанії, які займаються реалізацією міндобрив, вивезли все зі своїх складів із півострова. Натомість роботи на полях треба проводити протягом уже найближчих тижнів. Деякі господарства встигли запастися добривами з осені, але таких дуже мало. Якщо буквально днями блокування Криму загонами самооборони не зупиниться, нас чекає катастрофа», - розповіли нам у Красноперекопську.

Навіть за умови зупинення протистояння надовго відіб’ють бажання приїжджати на півострів воєнізовані дорожні пости. Один із них розташований на під’їзді до Севастополя: озброєні люди прискіпливо розпитують про мету поїздки, вимагають пред’явити паспорт і «пасуть» увесь транспорт до самого міста.

Незважаючи на всі ці труднощі нам вдалося двічі потрапити до баз ВМС України і передати морякам гуманітарну допомогу, котру зібрали зусиллями жителів Каховки і Каховського району. Двічі закликати людей про допомогу нашим військовим не довелося: буквально за кілька днів школи і дитсадки, підприємці і всі небайдужі зібрали біля 3 тонн харчів, домашньої консервації, цигарок і всього необхідного на службі приблизно на 50 тисяч гривень. Всю свою пенсію морякам передала й старенька жінка з Каховки: «Їм це зараз важливіше, ніж мені». Велику допомогу каховчанам надали й кримчани: без них доставити гуманітарний вантаж було б надзвичайно складно.

І на Донузлаві, і в Севастополі моряки зраділи приїзду каховчан: ми були першими, хто приїхав до них з такою місією з Херсонщини. «Для них була головною не стільки надана матеріальна допомога, скільки моральна підтримка. Я вже 15 років їжджу у Крим за програмою шефських зв’язків, але ця поїздка стала першою, яку організувала не влада, а самі люди. Тим самим вони без перебільшення внесли свій вагомий внесок на захист територіальної цілісності України і підняли бойовий дух моряків», - зазначив один із учасників делегації Віктор Зубков.

- Передайте Херсонщині, що ми давали присягу і будемо стояти до кінця за український народ, - зазначив командир катера «Херсон» Сергій Зинов’єв. – У мене в команді є хлопці з Каховки, Херсона та інших міст України. Ділити нам нема чого.

- Нам теж уже пропонували перейти на бік Росії. Ми всією командою відмовилися, - заспокоює моторист корабля управління «Славутич», каховчанин Юрій Компанієць. – Узагалі те, що відбувається, просто не укладається в голові. Адже у нас тут багато друзів на російських кораблях, ми з ними живемо в Севастополі в одних будинках. Скоріше б це все закінчилося!

Ми поспілкувалися з моряками з інших кораблів – корвета «Тернопіль», тральщика «Генічеськ», катера «Вінниця»… На багатьох із них служать хлопці з Херсонщини. Побачити своїх земляків у ці напружені дні вони навіть і не очікували. Від спілкування з відкритими, щирими і добрими матросами емоції нас переповнювали і на прощання з командою «Славутича» ми вишикувались на пірсі і хором заспівали гімн України. Почувши його команда корабля віддала нам честь.

«Ми всі надзвичайно вдячні каховчанам і всій Україні за підтримку. Спасибі кожному, - написав нам після поїздки матрос катера «Херсон», каховчанин Сергій Чуліба. – Наш кок у шоці: ви привезли стільки харчів: все по-домашньому, з любов’ю. Ми вдячні за вашу віру, надію і любов, та ніколи вас не підведемо! Ми свої позиції не здамо! Адже «русские не сдаются!».

Олег БАТУРІН.

Каховка – Красноперекопськ – Новоозерне - Севастополь

надруковано в газеті "Новий день" у березні 2014 року