середу, 13 червня 2018 р.

Продаються водійські права. Недорого


У Каховці і Новій Каховці придбати водійське посвідчення без здачі жодних іспитів можна за 2300 гривень.


ілюстративна світлина


Порушення правил дорожнього руху стали причиною наїзду мотоцикліста 3 червня на перехресті вулиць Панкеєвська і Я. Мудрого у Каховці. 36-річний чоловік і його 6-річний син у важкому стані були шпиталізовані до реанімаційного відділення місцевої лікарні.

Та ж причина стала причиною страшної аварії, що сталася у Любимівці Каховського району 5 квітня. На порожній трасі фура буквально розчавила легковий автомобіль із молодим водієм. Щоб витягти його тіло рятівникам довелось домкратом піднімати кабіну вантажівки і тросом витягати з-під неї “Жигулі”. Подібні ДТП з жертвами трапляються в Каховці і Новій Каховці дуже часто. І причиною переважної більшості аварій є нехтування правилами дорожнього руху.



- Наш інструктор в автошколі постійно повторював нам: “Правила дорожнього руху написані кров'ю” і вимагав від усіх нас серйозно їх вчити, - про свій досвід проходження водійських курсів в одній з автошкол Херсона розповідає 26-річна каховчанка Олена*. - Ні про яку купівлю прав особисто я не чула: принаймні ті, кого я знала з групи здали іспити без проблем або з другої спроби. Я вважаю, що так і повинно бути. Адже не може будь-хто перебувати за кермом.

- Мене абсолютно не дивує те, що трапляється стільки трагедій на дорогах. Чого лише варта смерть 6 чоловік у ДТП у центрі Харкова в жовтні 2017 року - тоді цим обурювалась уся Україна і безліч моїх знайомих. Натомість ці ж мої знайомі у зізнавались, що спокійно купляли собі водійські посвідчення. Тобто, самі ж українці своїми руками призводять до подібних трагедій. Спочатку люди спокійно купляють права і потім вбивають когось на дорогах, а потім відкупляються від поліції і судів та уникають будь-якої відповідальності за це. І це триватиме до тих пір, поки громадяни будуть готові сплачувати комусь у кишеню в обхід закону, - каже 52-річна каховчанка Оксана*.


Автошкола: мій досвід

У лютому цього року я вирішив записатися до місцевої автошколи, щоб навчитися керуванню автомобілем на категорію В. За навчання в автошколі просили 2500 гривень з можливістю оплати частинами на розрахунковий рахунок. Разом зі мною до групи потрапило 30 осіб. Теоретичні заняття почалися всередині березня. Нічим особливим вони не виділялись: переважно уроки складались з записування правил і групового проходження тестів.

Значно більші сподівання у мене були на практичні заняття, які розпочалися на початку квітня, коли випустилась попередня група. З заняттями складалося не завжди: то тобі поламається машина автошколи і кілька занять просто відмінять, то інструктор перенесе кілька занять з особистих причин. У результаті на практику нам було відведено неповні 2 місяці — по 2 заняття (по 1,5 години кожен вартістю 210 грн.) на тиждень. Другий інструктор у групі практикував здвоєнні заняття по 3 години.

За кілька тижнів до завершення навчання мій інструктор поділився сумнівами у тому, що більшість учнів нашої групи взагалі здадуть іспити. За його словами, реально здати їх зможуть лише одиниці. Я здивувався: фактично, інструктор автошколи розписувався в цілковитому невмінні навчити мене керувати автомобілем. Пізніше я буду згадувати про цю свою думку не раз.

Я заплатила за права, щоб не нервувати на іспитах”

Розповідає 39-річна новокаховчанка Тетяна*:

- На водійські права я почала навчатися ще влітку минулого року в одній з приватних автошкіл свого міста. Я старанно ходила на всі заняття, особливо практичні, серйозно готувалась, брала додаткові уроки. Не з першого разу, але мені вдалося здати теоретичну частину іспиту. Практичну частину я провалювала одну за одною. В автошколі мене попередили, що теорію можна здавати у необмеженій кількості, але практику — лише тричі. Інакше довелось би по-новій навчатися в автошколі, витрачати купу часу і грошей.


Я вирішила заплатити. Інструктор назвав мені суму: 1 200 гривень. Гроші я передала йому і вже за кілька днів в  сервісному центрі  МВС  мені видали водійське посвідчення на дві категорії: А і В. До речі, в самому сервісному центрі про це ні з ким домовитися напряму неможливо. Представник центру, який приймав у мене іспит, демонстративно відмовляв у будь-якому спілкуванні. У нього неможливо навіть було дізнатися відповідь на якесь запитання. Все вирішувалось через інструктора автошколи.

Розповідає 33-річна каховчанка Валентина*, яка разом зі мною навчалась в автошколі:

- Мій інструктор Олексій без кінця повторював, що я не здам іспит і запропонував домовитись. Озвучив суму: 2 300 гривень. За ці гроші він пообіцяв посприяти в видачі водійського посвідчення без здачі жодних іспитів. Я подумала і погодилась. Я вирішила, що так буде спокійніше, не треба нервуватись. Заплатив — отримав і все.
30 травня, коли було оголошено проведення іспитів, я до сервісного центру не приїздила. За кілька днів мені перетелефонував мій інструктор і сказав, що все буде добре і сказав під'їхати до сервісного центру №6545 у Новій Каховці в понеділок.

В призначений день я приїхала туди. Там мене запросила до кабінету сфотографуватись і підписати документи якась непривітна дівчина. Після цих формальностей вона сказала підійти через дві години. В цей же день водійське посвідчення було у мене на руках.

Автошкола: мій досвід

Середа, 30 травня. Разом із кількома одногрупниками я підходжу до воріт сервісного центру №6545 МВС у Херсонській області, розташованого у Новій Каховці на пр. Дніпровському, 12. Початок іспитів, як попередили нас інструктори і працівники автошколи, почнуться о 9 годині ранку.

У дворі сервісного центру загалом зустрічаємо не більше шістьох “своїх”. Інструкторів не видно. Згодом в одному з кабінетів знаходимо керівника сервісного центру Олександра Целовальника. Він здивовано повідомляє, що наші екзамени перенесли на 12 годину дня і нас мали про це повідомити.

Частина вирішує чекати початку екзаменів на місці, я ж приходжу близько до 12 години. До новопризначеного часу підтягуються директор автошколи і три інструктори. Більшість учнів нашої групи не приходять взагалі. “Все ясно. Купили”, - здогадується один із “наших”.

І теоретичні, і практичні іспити у всіх нас приймає вже знайомий Олександр Целовальник: він приїжджав до нас на один із теоретичних уроків розповісти про діяльність сервісного центру.


На теоретичний іспит із проходженням тестів на знання правил дорожнього руху йдуть усі присутні члени групи. Успішно здають іспит лише семеро (з тридцяти осіб! - враховуючи загальну кількість учнів).

Не переживай, всё будет хорошо! Готовь 2 100 [гривен], - просто у дворі сервісного центру вголос говорять наші інструктори.


На вулицю виходить одна з “наших” дівчат. Вона посміхається.

Всё хорошо? Типа сдала? - так же весело питає її інструктор Ю.

Типа не сдала, - відповідає дівчина.

Действия дальнейшие сказать? Лёша объяснил? - уточнює Ю.

Я готова, скажите куда, - спокійно каже вона і дістає гаманець.

На очах моїх і усіх присутніх у дворі сервісного центру подібне буде повторюватися кілька разів. “Можно договориться, чтобы не сдавать практический экзамен?» - питає інша наша учениця. За словами інструкторів, вона була не готова до здачі не лише практики, а й теорії і взагалі не знала правила дорожнього руху. Вочевидь, домовитись про “здачу” теорії і практики “заочно” їй вдається. Схожі на гроші папірці вона передає директору автошколи. Той кладе їх до складеного навпіл аркушу А4 і заходить з ними до приміщення сервісного центру. “Всё нормально, иди, потом тебе скажут, что делать дальше», - повідомляє він їй, вийшовши за кілька хвилин на вулицю.

- Я просто в шоке, - ділиться зі мною один із хлопців з нашої групи. - Я пошёл в автошколу, чтобы меня научили водить машину, а вместо этого получаю сплошную липу. Здесь всё липа!

Приблизно о 13.30 Олександр Целовальник підходить до інструкторів і починаються практичні іспити. “Оцей хлопець точно повинен здати! - кажуть мені одногрупники. - Він має досвід керування машиною більше року, про нього гарно відгукувались і інструктори”. Інструктори це охоче підтверджують.

Проте практичний іспит з усіх сімох, хто був до них допущений, не здає ніхто. Я здаю його п'ятим у черзі. Те, що іспит провалено, розумію і я сам: на автодромі моє авто “заглохло” на підйомі. “Вы сейчас не сдали», - по завершенню іспиту каже мені керівник сервісного центру Олександр Целовальник і перераховує всі допущені недоліки. Велику кількість допущених порушень він так само озвучує й всім іншим. Іспити 30 травня завершені. Провалили їх усі і це очевидно для всіх.

Вже майже на виході з двору сервісного центру мене доганяє інструктор автошколи Ю. і “заспокоює”. За його словами, практичний іспит не здає взагалі ніхто: “Я вам политику расскажу, идёмте. Поверьте: никто эти экзамены не сдает, сколько не пытайтесь их пересдать. Перезвоните своему инструктору, он вам расскажет, что делать дальше».

4 червня я телефоную своєму інструктору. Намагаюсь у нього дізнатись: чи маю я можливість перездати практичний іспит і додатково до нього підготуватись. “А смысл? - відповідає він. - Готовься — не готовься, ты всё равно не сдашь!».

Дати додаткові (небезплатні, звісно) уроки він відмовляється. Пояснює, що у нього вже почала навчання інша група, яку треба випустити на початку липня. Це не та відповідь, яку я очікую почути від нього. Якщо інструктор зараз зайнятий, можливо, він міг би порадити когось іншого, хто міг би дати додаткові заняття — наприклад, у Новій Каховці. Замість цього він озвучив мені суму, яка дозволить без зайвих турбот отримати водійське посвідчення: “СтОит это 1850 гривень. Ты можешь занести их мне или бухгалтеру [автошколы]”.

Озвучені суми шокують новокаховчанку Тетяну*, історія якої описана вище: “Якщо мені купівля прав на дві категорії обійшлася у 1200 гривень, то скільки на цьому заробляють у вашій автошколі?!”

Мільйони гривень на правах

Як впевнені мої одногрупники, які сплатили гроші за отримання водійських посвідчень без здачі іспитів, абсолютно всі вони отримають цей документ без проблем. Перші "щасливчики" вже з'явились. Якщо врахувати, що за таку “послугу” просять від 1850 до 2300 гривень, можна припустити, що лише на нашій групі в 30 осіб хтось зміг заробити щонайменше 60 000 гривень. Якщо до цього додати, що з березня по вересень автошкола збирається випустити щонайменше чотири такі групи, то за півроку лише за рахунок каховчан чиясь кишеня поповниться мінімум на 240 тисяч гривень.

За даними Головного сервісного центру МВС України, в Херсонській області діє 51 організація, яка надає послуги по навчанню водіїв категорії В. Якщо припустити, що абсолютно всі вони діють за побаченою мною на практиці схемою і випускають таку саму кількість водіїв, то за півроку на продажі водійських посвідчень без екзаменів можна заробити більше 12 мільйонів гривень, або 24 мільйони грн. за рік.

Також мені стало цікаво скільки офіційно заробляє керівник (провідний консультант-адміністратор) Новокаховського сервісного центру МВС у Херсонській області. Відповідно до декларації Олександра Целовальника, він лише нещодавно очолив цей центр. Весь задекларований дохід його родини за 2017 рік склав 7246 гривень.

джерело: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_228d2b31-ef96-463b-a81b-a5469b3d3b28

А у 2016 році — 0 гривень 0 копійок. Цікаво, ви б змогли прожити цілий рік і прогодувати свою родину на таку суму?

Викладену в цьому матеріалі інформацію було передано до Головного управління національної поліції в Херсонській області і СБУ. Але поки ніякої реакції від них ми не дочекались.
* - імена, позначені цим значком, змінені.

вівторок, 13 лютого 2018 р.

"У них неначе вийнято мозок"


У вересні 2014 року в Новій Каховці, як і по всій Україні, відзначили 120-ту річницю з дня народження Олександра Довженка.

Стійке відчуття того, що в Новій Каховці вельми туманно уявляють справжнє місце в історії вітчизняної і світової культури Олександра Довженка залишилося ще з часу урочистого відкриття пам’ятника великому українському кінорежисеру в цьому місті два роки тому. Як це часто буває з класиками, його ім’я набуло дещо шаблонних і ідеалізованих рис. Про це свідчить навіть назва урочистого мітингу, присвяченого ювілею Довженка у Новій Каховці – «Довженківська зоря натхнення», котрий відбувся 10 вересня (на фото).



Під час мітингу урочисто прийняли традиційну «посвяту в довженківці» першокласники міської школи №1, котра носить ім’я Довженка. Чимало різноманітних заходів на честь кінорежисера пройшли також у багатьох навчальних закладах області і України. Ми ж вирішили замість звичних репортажів з даних урочистостей познайомити читачів з маловідомими сторінками щоденникових записів Майстра. Всі цитати наводяться мовою оригіналу.

Про Крим: "На аудиенции украинских писателей в ЦК по случаю празднования 300-летия воссоединения Украины с Россией Никита Хрущёв сделал заявление, что проект присоединения Крыма к Украине был разработан и решён ещё в 1943 году, но осуществлён, т. е. проведён в жизнь, лишь после смерти Сталина и Берии. Сии два великих мужа отказались проводить в жизнь это решение правительства» (18.07.1954)

Про Каховську ГЕС: "(Це) золоті ворота в комунізм. Юнацтво мріє збудувати їх серед степу, і щоб через них текли води Дніпра по степам України" (18.08.1952)

Про Зою Космодемянську: "(Кінорежисер фільму «Зоя» 1944 року) Лео Арнштам оповідав,.. (що вона насправді) була шизофренічка з манією жертовності і героїзма. За 3 роки до війни у її були привиди. Її ніби мучили. Вона переживала в привидах муки і катування. У неї була ідея-фікс геройства і мученичества. Вона була горда і задирлива. Її не любили шкільні товаришки. Вона була відмінницею, але ніколи не дала ні одній учениці щось, скажім, списати в неї. Дід її був священик, розстріляний на початку революції, мати вчителька, розумна і досить противна жінка, що любується нині портретами Зої, де вона висить на вірьовці. У неї весь Жанна-д-Арківський комплекс святої. ... Так і лишиться святою в віках оця антипатична хвора героїчна дівчинка, явище специфічне, народне і не вповні обясниме" (6.12.1943)

Про радянських солдат-визволителів: «У Харкові в перший день звільнення (від німецьких загарбників) одна комсомолка, яка півроку не вилазила з льоху, нарешті вилізла, мов з могили. Надівши святкову сукню, а що могло бути більшим святом, вона вибігла на вулицю і кинулась з радісним привітанням до лейтенанта.
- Убирайсь, вон, немецкая бль! - гукнув на дівчатко визволитель, гордовито простуючи по тротуару і шукаючи, очевидно, очима трупи забитих німцями наших громадян, щоб висловити обурення проклятими фашистськими катами..." (29.11.1943)

Враження про Росію: "Балашов. Убогий руський брудний городок. Очевидно, в минулому купецький. Зараз просто обивательський.
- Люди тут злі і жорстокі, - каже мені наша киянка, яку доля загнала сюди під час евакуації.
І тут я не бачив жодного куточка. То що називається, зробленого, продуманого, закінченого, оформленого. Убогий смак в усьому, скрізь...." (12.07.1942).
"Ми проїхали од Саратова до Тамбова. Бідність, сірість та ж, як і скрізь. ... По тротуару проходять тупі некрасиві люди. Ні одного гарного обличчя. Ні одного привітного виразу, ні стрункої чіткої фігури. Обдерті старі і молоді люди ходять без будь-яких знаків людської гідності в позах. Вони подібні на муляжі чи на розхлябані потвори. Вигляд такий, неначе у них вийнято мозок".(07.08.1942).

Про колгоспи: «Заметил я ещё одно в колхозах: нигде не встретил ни одного весёлого лица. Все невеселы, озабочены. И много лиц печальных. Трудно живётся народу. Нет песен. Нигде не поют. Есть водка» (6.10.1954).

Про переселення з села, що мало затопити Каховське водосховище: «В Малой Каховке никто не хотел разбирать свой дом… Первым должен был сделать это председатель колхоза» (24.05.1955).

Про Каховку: «С(тарая) Каховка жалкая. Но если бы не мерзость духовного запустения, если бы можно было заколдовать её жителей и они все тротуары местечка засадили бы абрикосами и черешнями, через десять лет никто бы не узнал этой паршивой легендарной Каховки. Вид на Днепр и Борислав здесь поразительный» (22.05.1954).

Про село Покровське: «В этом дурацком селе уничтожили великолепную каменную церковь, построенную в своё время запорожцами. Церковь была в честь покрова богородицы. Отсюда и название села – Покровское. Болваны церковь уничтожили, осталось имя. До имени болваны ещё не додумались» (5.10.1954).

Всі цитати взяті з видання "Александр Довженко. Дневниковые записи. Щоденникові записи", підготовлене Федеральным архивным агентством (Российская Федерация), Российским государственным архивом литературы и искусства, Государственной архивной службой Украины, Центральным государственным архивом-музеем литературы и искусств Украины. Харьков, Фолио, 2013).

Фото Поліни ГЕНЕРАЛЬЧУК.

Надруковано в газеті "Новий день" у вересні 2014 року