"У них неначе вийнято мозок"

У вересні 2014 року в Новій Каховці, як і по всій Україні, відзначили 120-ту річницю з дня народження Олександра Довженка.

Стійке відчуття того, що в Новій Каховці вельми туманно уявляють справжнє місце в історії вітчизняної і світової культури Олександра Довженка залишилося ще з часу урочистого відкриття пам’ятника великому українському кінорежисеру в цьому місті два роки тому. Як це часто буває з класиками, його ім’я набуло дещо шаблонних і ідеалізованих рис. Про це свідчить навіть назва урочистого мітингу, присвяченого ювілею Довженка у Новій Каховці – «Довженківська зоря натхнення», котрий відбувся 10 вересня (на фото).

Під час мітингу урочисто прийняли традиційну «посвяту в довженківці» першокласники міської школи №1, котра носить ім’я Довженка. Чимало різноманітних заходів на честь кінорежисера пройшли також у багатьох навчальних закладах області і України. Ми ж вирішили замість звичних репортажів з даних урочистостей познайомити читачів з маловідомими сторінками щоденникових записів Майстра. Всі цитати наводяться мовою оригіналу.

Про Крим: "На аудиенции украинских писателей в ЦК по случаю празднования 300-летия воссоединения Украины с Россией Никита Хрущёв сделал заявление, что проект присоединения Крыма к Украине был разработан и решён ещё в 1943 году, но осуществлён, т. е. проведён в жизнь, лишь после смерти Сталина и Берии. Сии два великих мужа отказались проводить в жизнь это решение правительства» (18.07.1954)

Про Каховську ГЕС: "(Це) золоті ворота в комунізм. Юнацтво мріє збудувати їх серед степу, і щоб через них текли води Дніпра по степам України" (18.08.1952)

Про Зою Космодем’янську: "(Кінорежисер фільму «Зоя» 1944 року) Лео Арнштам оповідав,.. (що вона насправді) була шизофренічка з манією жертовності і героїзма. За 3 роки до війни у її були привиди. Її ніби мучили. Вона переживала в привидах муки і катування. У неї була ідея-фікс геройства і мученичества. Вона була горда і задирлива. Її не любили шкільні товаришки. Вона була відмінницею, але ніколи не дала ні одній учениці щось, скажім, списати в неї. Дід її був священик, розстріляний на початку революції, мати вчителька, розумна і досить противна жінка, що любується нині портретами Зої, де вона висить на вірьовці. У неї весь Жанна-д-Арківський комплекс святої. ... Так і лишиться святою в віках оця антипатична хвора героїчна дівчинка, явище специфічне, народне і не вповні об’ясниме" (6.12.1943)

Про радянських солдат-визволителів: «У Харкові в перший день звільнення (від німецьких загарбників) одна комсомолка, яка півроку не вилазила з льоху, нарешті вилізла, мов з могили. Надівши святкову сукню, а що могло бути більшим святом, вона вибігла на вулицю і кинулась з радісним привітанням до лейтенанта.
- Убирайсь, вон, немецкая бл…ь! - гукнув на дівчатко визволитель, гордовито простуючи по тротуару і шукаючи, очевидно, очима трупи забитих німцями наших громадян, щоб висловити обурення проклятими фашистськими катами..." (29.11.1943)

Враження про Росію: "Балашов. Убогий руський брудний городок. Очевидно, в минулому купецький. Зараз просто обивательський.
- Люди тут злі і жорстокі, - каже мені наша киянка, яку доля загнала сюди під час евакуації.
І тут я не бачив жодного куточка. То що називається, зробленого, продуманого, закінченого, оформленого. Убогий смак в усьому, скрізь...." (12.07.1942).
"Ми проїхали од Саратова до Тамбова. Бідність, сірість та ж, як і скрізь. ... По тротуару проходять тупі некрасиві люди. Ні одного гарного обличчя. Ні одного привітного виразу, ні стрункої чіткої фігури. Обдерті старі і молоді люди ходять без будь-яких знаків людської гідності в позах. Вони подібні на муляжі чи на розхлябані потвори. Вигляд такий, неначе у них вийнято мозок".(07.08.1942).

Про колгоспи: «Заметил я ещё одно в колхозах: нигде не встретил ни одного весёлого лица. Все невеселы, озабочены. И много лиц печальных. Трудно живётся народу. Нет песен. Нигде не поют. Есть водка» (6.10.1954).

Про переселення з села, що мало затопити Каховське водосховище: «В Малой Каховке никто не хотел разбирать свой дом… Первым должен был сделать это председатель колхоза» (24.05.1955).

Про Каховку: «С(тарая) Каховка жалкая. Но если бы не мерзость духовного запустения, если бы можно было заколдовать её жителей и они все тротуары местечка засадили бы абрикосами и черешнями, через десять лет никто бы не узнал этой паршивой легендарной Каховки. Вид на Днепр и Борислав здесь поразительный» (22.05.1954).

Про село Покровське: «В этом дурацком селе уничтожили великолепную каменную церковь, построенную в своё время запорожцами. Церковь была в честь покрова богородицы. Отсюда и название села – Покровское. Болваны церковь уничтожили, осталось имя. До имени болваны ещё не додумались» (5.10.1954).

Всі цитати взяті з видання "Александр Довженко. Дневниковые записи. Щоденникові записи", підготовлене Федеральным архивным агентством (Российская Федерация), Российским государственным архивом литературы и искусства, Государственной архивной службой Украины, Центральным государственным архивом-музеем литературы и искусств Украины. Харьков, Фолио, 2013).

Фото Поліни ГЕНЕРАЛЬЧУК.

Надруковано в газеті "Новий день" у вересні 2014 року