На найбільшої
братній могилі Херсонщини пройшов урок пам'яті для школярів.
Скільки солдатів
Другої світової війни поховано в братній могилі, що стоїть на місці
ліквідованого в радянські часи села Соломки досі не відомо нікому. “Ніхто не
забутий, ніщо не забуте” - цей головний пропагандистський девіз післявоєнних
часів насправді завжди був пустопорожньою балаканиною. І понині велика
кількість загиблих у тій далекій війні лежить непохованими в старих окопах.
Досі невідома точна кількість померлих. Досі залишаються невідомими багато
фактів і “незручних” жертв — навіть у Росії з більшості архівних документів
часів Другої світової не знято грифу “цілком таємно”.
За словами
жительки Червоноблагодатного Горностаївського району Тамари Козакової, у
братній могилі в колишніх Соломках поховано 3620 бійців радянської армії. Така
ж цифра вибита і на камені при вході в меморіал. Однак як говорить голова
Червоноблагодатненської сільради Віктор Гудзоватий, у місцевій Книзі пам'яті
вже налічується біля 5,5 тисяч імен похованих. “Кожного року десь на просторах
колишнього СРСР люди дізнаються, що їх батько, дід бо прадід спочиває вічним
сном у Соломках. І кожного року нам стають відомі нові імена”, - додає він.
На території лише
однієї сільської ради розташовано 3 братніх могили: крім Соломків вони є в
Червоноблагодатному і Ясній Поляні. “Саме тут у зиму 1943-1944 років йшли
криваві бої. Тут загинуло біля 60 тисяч наших солдат і хліб, який ми їмо, виріс
на їхніх кістках. Гітлер тримався за Нікопольський плацдарм для того, щоб мати
сухопутний коридор у Крим. Зараз історія повторилася знову, і війна у Донецькій
і Луганській областях почалася також через бажання сусідньої держави отримати
дорогу на Крим”, - звернувся до присутніх на уроці пам'яті командир
військово-історичного клубу “Каховка”, учасник АТО Анатолій Обелець.
Він нагадав, що в
часи Другої світової війни радянська влада не вела облік загиблих солдат.
“Протягом лише цього року наші пошуковики підняли з землі останки 90 воїнів.
Усі вони — пропалі без вісти. Солдатські медальйони насправді існують лише для
радянських фільмів про війну і для фентезі, адже замість них в СРСР з липня
1941 року видавали картонні книжечки”, - відзначив Анатолій.
За словами
заступника голови Горностаївської райдержадміністрації Тетяни Ющенко, уроки
пам'яті в школах району проводяться кожного року, однак у такому форматі — з
виїздом на братню могилу в Соломки — це проводиться вперше. “Були запрошені
учні з Горностаївки, Каїр, Заводівки, Костянтинівки, Маринського і Червоноблагодатного.
Переконана, що подібні заходи потрібні, адже одна справа розповідати про події
Другої світової на уроках в школі, а інша — там, де все можна побачити на
власні очі”, - підкреслила вона.
Єдине, на що слід
звернути увагу організаторів подібних просвітницьких заходів — на необхідності
більш відповідального підходу до підбору виступаючих. Адже, м'яко кажучи, було
дико слухати з вуст промовців, що Друга світова почалася для України 22 червня
1941 року, що німці напали на Радянський Союз без оголошення війни (це є
відвертою брехнею) і що саме 9 травня 1945-го принесло нам мирне небо, свободу
і незалежність. Адже десятки тисяч українців воювали з нацистами й у 1939-1941
роках і не згадувати про це — значить замовчувати подвиг ветеранів, які в “незручний”
для когось час билися з окупантами. А говорити про “мирне небо” тоді, коли на
сході України триває кривава війна - просто соромно.
- А взагалі
подібні уроки пам'яті потрібні, щоб пам'ятати про ту війну, пам'ятати свою
історію, - наголосив Анатолій Обелець. - І не вірте нікому, що у війні була
присутня якась героїчна роматика. Нічого подібного в ній нема й близько.
Фото автора.
Надруковано в газеті "Новий день" 11 травня 2016 року, №20
Немає коментарів:
Дописати коментар