“Добре, хоч траву не фарбуємо”

Чому побілка дерев, стовпів і бордюрів є абсолютно безглуздим розтринькуванням коштів, і навіщо це взагалі робиться.

Дивні речі кожної весни відбуваються мало не в кожному населеному пункті як Херсонщини, так і практично всієї України. З настанням теплих днів на вулицях з'являються “озброєні” щітками і ведерками з вапняним розчином люди і для чогось починають фарбувати дерева і бордюри в ядовито білий колір. Чималі гроші платників податків витрачають на це комунальні підприємства, школи, дитсадки, лікувальні заклади. Водночас у жодній іншій європейській країні подібної весняної “традиції” нема й близько. Що не заважає їхнім містам і селам виглядати значно охайніше за наші.

“В процесі урбанізації сільського, переважно українського, етносу виникла за часів СРСР дивна міська традиція: малювати до свят не лише дерева, але й стовпи та бордюри. Без огляду на історичну смерть комунізму цю традицію свято бережуть. І незважаючи на те, що бордюри давно пощерблені, а шкідники так і не призвичаїлися повзати стовпами, напередодні свят декалітри вапна витрачаються на цю безглузду, але вже ритуальну процедуру”, - писав в одному зі своїх есеїв відомий український письменник Юрко Іздрик.

Навіщо ж узагалі їх білити? Ми спробували відшукати відповідь на це запитання, однак наші спроби так і не увінчалися успіхом. Поставило воно в тупик навіть комунальників!

- Я ніколи не задумувався над таким питанням. Усі завжди білили дерева і бордюри, от і ми білимо, - розповів працівник одного з комунальних підприємств області, який попросив не вказувати його імені. - Навіщо білять дерева — можна зрозуміти. Вапно дозволяє вбити грибок і шкідливих комах, що живуть у корі. А бордюри і стовпи, мабуть, фарбують для краси. Або, можливо, щоб п'яні могли знайти за ними дорогу додому і не потрапити під машину.

Нерідко традиція фарбування в біле досягає абсурду. Приміром, днями в соціальних мережах набула популярності фотографія недбавло побілених чи то камінчиків, чи то залишків від бордюра в центрі Каховки. Жодного затишку і красоти подібний “ЖЕК-арт” місту зовсім не додає. Радше навпаки. Адже насправді всі неприродні білі елементи на газонах, в парках і скверах створюють візуальний шум. Часом однієї побілки достатньо, аби зруйнувати затишність будь-якої вулиці і повернути їй потворного “совкового” вигляду.

Як розповів майстер дільниці з благоустрою каховського комунального підприємства “КТП” Сергій Пєстов, виконувати всі ці роботи їх зобов'язує виконавчий комітет міськради. “Ми лише виконуємо його рішення №64 “Про проведення двомісячника по благоустрою та культуроутриманню міста Каховки” від 15 березня 2016 року. Більше ніяких документів або регламенту щодо процедури фарбування бордюрів або стовпів у нас нема”, - зазначив він.

На жаль, назване рішення виконкому теж не дає відповіді на жодне з запитань. У ньому можна дізнатися тільки те, що робиться це “з метою поліпшення санітарного стану та благоустрою території міста” і встановлюється термін на фарбування бордюрів вапняним розчином. А навіщо ж тоді біляться дерева і стовпи? Чому біляться тополі і каштани, а берези, ялинки і платані — ні? І де вказано, що їх треба розмальовувати саме вапняним розчином і саме в білий колір, а не синій чи зелений? І якщо вапно справді захищає дерева від шкідників, то чому ніхто не білить зелені насадження в лісі, і чому шкідники, які дуже бояться вапна, закінчуються з географічними кордонами України і країн колишнього СРСР?

- Побілені дерева і стовпи для нас є символом наведеного порядку, - пояснює міський голова Таврійська Микола Різак. - Ми ж хочемо, щоб наше місто, вулиця або двір виглядали охайними? Тож побілка це не просто побілка. Перед нею проводиться прибирання всього бруду, що накопичився за зиму. Нам же хочеться навесні більше світла! А білі бордюри і дерева — це просто підведена риска після уборки території. Саме це і називається побілкою.

- Фарбування вапняним розчином ні від яких шкідників дерева не захищає. Існує безліч інших методів захисту рослин, і побілка точно не входить в їх число, - констатує директор державного підприємства “Каховське лісове господарство” Микола Мамроцький. - Як на мене, питання фарбування чогось у білий колір на території міста є, радше, питанням суто естетичним. Але добре, що хоч траву не фарбують.

Як стверджують журналісти київського видання “Хмарочос”, традиція фарбувати у білий колір дерева і елементи міського благоустрою походить з радянської армії. Саме там уперше з'явилася справжня любов до побілки бордюрів і стовпів, бо це, мовляв, створює ілюзію доглянутості і “вічного параду”. “Крім того, це може розглядатись, як спосіб зайняти чимось солдатів та привчити їх до дисципліни. Пізніше білі дерева стали обов’язковим атрибутом радянських суботників навесні у містах, звідки й стали вважатись нормою та перекочували у свідомість громадян, як абсолютно нормальне щорічне явище”, - зазначають автори матеріалу“Чому білити бордюри — це ледача радянська практика?”

Як бачимо, побілка є безглуздою справою, на яку витрачаються чималі кошти і зусилля. Замість того, щоб робити нормальні бордюри, якісні клумби і нормальне мощення на тротуарах, замість того, щоб доглядати за деревами так, аби їх не знищували шкідники керівники практично кожної громади Херсонщини (та й України загалом) заохочують комунальників до неефективної імітації своєї роботи. “Головне, щоб було побілено”, а там хоч трава не расти.

Мимоволі згадується епізод з “Аліси в країні Див” Льюїса Керрола, персонажі якої фарбували троянди в червоний колір, бо помилково висадили білі. Тож, мабуть, таки добре, що у нас не здогадалися фарбувати щовесни хоча б квіти і траву...

Фото автора і з сторінки https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1107331172657033&set=pcb.1185299101502844&type=3&relevant_count=2

надруковано в газеті "Новий день" №19 від 4 травня 2016 року