Делегація з Херсонщини відвідала бригади ВМС України у Севастополі і на
озері Донузлав та передала морякам гуманітарну допомогу.
«Дуже прошу - напишіть, що зі мною все гаразд: у Херсоні
дуже хвилюється мама, сестра і всі мої рідні. Передайте, що я живий, здоровий»,
- просить старший матрос катера «Херсон» Віктор Беспальченко. Разом із
командами інших кораблів своєї бригади він зараз заблокований флотом
російського окупанта на озері Донузлав у Новоозерному. Інформація з «великої
землі» сюди, як і до заблокованих кораблів ВМС України у севастопольській бухті
Курячій, фактично обмежується мобільними телефонами: доступ до інтернету у
моряків заблоковано, українські телеканали відключені.
«Були росіяни – стали марсіани»
- Навіть про зраду командувача ВМС Дениса Березовського
ми дізналися далеко не відразу. У голові не вкладається, як людина, у котрої в
Криму є все – рідні, друзі, гарна кар’єра, в одну мить здатна це все
перекреслити і перейти на бік «влади», якої ж фактично ще нема. Сподівався на щось
з боку Росії? Але ж зрадників не любить ніхто, - говорить командир бригади надводних кораблів ВМС ЗСУ капітан 2-го
рангу Віталій Звягінцев.
Ніч на 8 березня для нього
видалася спокійною вперше за весь останній тиждень. Кількома днями раніше
озброєні люди на буксирі підійшли до борту корабля управління «Славутич» і
здійснили спробу висадити абордажні команди, захопити судно, зброю і моряків. Стикнувшись
з опором українців росіяни затопили на Донузлаві свій великий протичовневий
корабель «Очаків», перекривши ВМС вихід у море. «Погано зробили і екології, і
рибалкам: поряд розташований цивільний порт, з якого вже не можуть виходити
рибальські судна», - констатує Віталій Звягінцев.
Все, що нині відбувається у
Криму нагадує раптове масове розумове божевілля. Ті, хто ще якийсь місяць тому
навіть не заїкався про необхідність негайного приєднання Криму до Росії, раптом
злякалися нашестя якихось страшних «бандерівців» і звернулися по допомогу до
Путіна. Крим, який завжди радо приймав туристів і курортників, охопила хвиля
пекучої ненависті одне до одного. Як розповіли моряки, персонал деяких
магазинів почав відмовлятися продавати продукти дружинам українських
військовослужбовців. Родину нашого офіцера з Новоозерного за неперехід на бік
Росії виставляють за двері господарі орендованої квартири. У Севастополі
таксисти спільно з козаками-самозванцями слідкують за машинами, котрі привозять
харчі до штабу ВМС, а потім погрожують їх власникам.
- За часів СРСР нас постійно
лякали татарами, котрі «повернуться до Криму і всіх нас переб’ють». Тепер
запевняють, що півострову загрожують банди фашистів, тому на його захист начебто
й приїхали російські військові. У містах з’явилася велика кількість
незрозумілих людей зі зброєю. Всі, з ким ми завжди жили пліч-о-пліч, з ким
відводили своїх дітей в один дитсадок чи школу, з ким збиралися на пікніки –
несподівано виявилися нашими ворогами. Кожен із цих так званих «зелених
чоловічків» без жодних розпізнавальних знаків перейшов із статусу росіянина у
статус марсіанина. Виходить, що одні росіяни приїхали захищати других росіян,
направляючи зброю на третіх росіян – на таких, як я. Адже я – корінний житель
Севастополя, росіянин за національністю, служу у ВМС України, громадянин цієї
країни. Якщо буде війна, я знатиму, що захищатиму свою рідну землю. А заради
чого битимуться на смерть ті, хто приїхав сюди з Росії? – запитує один із
моряків.
- У Севастополі на
проросійські мітинги виходить до 10 тисяч чоловік. Але це ж не все населення
нашого міста, - поділилися інші матроси.
За їх словами, члени так
званої воєнізованої самооборони Криму щодня отримують від 600 до 1500 гривень
за день «служби». Серйозну допомогу їм надає Росія, в чому сповна переконався і
автор цих рядків. Під час поїздки по Криму ми бачили безліч російської
військової техніки, частина якої рухалася без будь-яких номерних знаків.
Крейсер «Москва», що блокує українські кораблі, теж явно допомагає кримській
самообороні. «Такі загони, і козаки, і «зелені чоловічки» це ніщо інше як
незаконні озброєнні формування, котрі не мають ніякого статусу, але
покриваються самопроголошеним керівництвом автономії. ДАІ, міліція, прокуратура
і СБУ в Криму не діють. Для більшості їх представників служба завжди була
прикриттям для власного бізнесу, нерідко незаконного. Невипадково чимало хто з
них уже присягнув бандитам, котрі захопили тут владу. А рядові правоохоронці
уже чекають на другу зарплату, яку пообіцяли їм виплатити за рахунок російських
платників податків», - розповіли представники ВМС.
Моряки вдячні за підтримку
Поки ж дехто спішно заявляє про від’єднання Криму від України, велика кількість місцевих жителів благає не допустити цього. Дорогою до Донузлава 8 березня ми натрапили на мітинг: жителі семи сіл Красноперекопського району – переважно жінки - вийшли на трасу з закликами «Мир нашим дітям» і «Крим і Україна разом!». «В Ільїнці на будинках, де мешкають кримські татари, вже почали ставити спеціальні відмітки. Ми завжди мирно жили з українцями, не хочемо війни і не хочемо, щоб за нас усе вирішувала Росія», - розповіли селяни.
Проросійська істерія здатна
й повністю паралізувати в Криму сільське господарство. «Компанії, які
займаються реалізацією міндобрив, вивезли все зі своїх складів із півострова.
Натомість роботи на полях треба проводити протягом уже найближчих тижнів. Деякі
господарства встигли запастися добривами з осені, але таких дуже мало. Якщо
буквально днями блокування Криму загонами самооборони не зупиниться, нас чекає
катастрофа», - розповіли нам у Красноперекопську.
Навіть за умови зупинення
протистояння надовго відіб’ють бажання приїжджати на півострів воєнізовані
дорожні пости. Один із них розташований на під’їзді до Севастополя: озброєні
люди прискіпливо розпитують про мету поїздки, вимагають пред’явити паспорт і
«пасуть» увесь транспорт до самого міста.
Незважаючи на всі ці
труднощі нам вдалося двічі потрапити до баз ВМС України і передати морякам
гуманітарну допомогу, котру зібрали зусиллями жителів Каховки і Каховського
району. Двічі закликати людей про допомогу нашим військовим не довелося:
буквально за кілька днів школи і дитсадки, підприємці і всі небайдужі зібрали
біля 3 тонн харчів, домашньої консервації, цигарок і всього необхідного на
службі приблизно на 50 тисяч гривень. Всю свою пенсію морякам передала й
старенька жінка з Каховки: «Їм це зараз важливіше, ніж мені». Велику допомогу
каховчанам надали й кримчани: без них доставити гуманітарний вантаж було б надзвичайно
складно.
І на Донузлаві, і в
Севастополі моряки зраділи приїзду каховчан: ми були першими, хто приїхав до
них з такою місією з Херсонщини. «Для них була головною не стільки надана
матеріальна допомога, скільки моральна підтримка. Я вже 15 років їжджу у Крим за
програмою шефських зв’язків, але ця поїздка стала першою, яку організувала не
влада, а самі люди. Тим самим вони без перебільшення внесли свій вагомий внесок
на захист територіальної цілісності України і підняли бойовий дух моряків», -
зазначив один із учасників делегації Віктор Зубков.
- Передайте Херсонщині, що
ми давали присягу і будемо стояти до кінця за український народ, - зазначив
командир катера «Херсон» Сергій Зинов’єв. – У мене в команді є хлопці з
Каховки, Херсона та інших міст України. Ділити нам нема чого.
- Нам теж уже пропонували
перейти на бік Росії. Ми всією командою відмовилися, - заспокоює моторист
корабля управління «Славутич», каховчанин Юрій Компанієць. – Узагалі те, що
відбувається, просто не укладається в голові. Адже у нас тут багато друзів на
російських кораблях, ми з ними живемо в Севастополі в одних будинках. Скоріше б
це все закінчилося!
Ми поспілкувалися з моряками
з інших кораблів – корвета «Тернопіль», тральщика «Генічеськ», катера
«Вінниця»… На багатьох із них служать хлопці з Херсонщини. Побачити своїх
земляків у ці напружені дні вони навіть і не очікували. Від спілкування з
відкритими, щирими і добрими матросами емоції нас переповнювали і на прощання з
командою «Славутича» ми вишикувались на пірсі і хором заспівали гімн України.
Почувши його команда корабля віддала нам честь.
«Ми всі надзвичайно вдячні
каховчанам і всій Україні за підтримку. Спасибі кожному, - написав нам після
поїздки матрос катера «Херсон», каховчанин Сергій Чуліба. – Наш кок у шоці: ви
привезли стільки харчів: все по-домашньому, з любов’ю. Ми вдячні за вашу віру,
надію і любов, та ніколи вас не підведемо! Ми свої позиції не здамо! Адже
«русские не сдаются!».
Олег БАТУРІН.
Каховка – Красноперекопськ – Новоозерне
- Севастополь
надруковано в газеті "Новий день" у березні 2014 року
Немає коментарів:
Дописати коментар